Я дуже шкодую про те, що дозволила сину жити з нами. Так, у нас великий будинок, і місця всім вистачить, але молоді мають жити окремо – це правило я вже зрозуміла.
Коли наш єдиний син одружився, я сама наполягла на тому, щоб вони йшли до нас жити.
Будинок у нас дуже великий, 140 квадратів, місця більш, ніж достатньо.
І невістка мені наче сподобалася, гарна така, мила. Намагалася постійно посміхатися, з усім, що я казала, вона погоджувалася.
Але так було до тих пір, поки вона не вийшла заміж і не прийшла жити до нас. Тепер я маю можливість бачити все з іншої сторони.
Ліля не любить працювати, і це факт. А в селі ж не можна так, щоб жити і нічого не робити.
На роботу вона теж не ходить, бо ще не знайшла, як вона саме каже, справу для душі.
Працює один син, він зранку до вечора на роботі. А Ліля прокидається ближче 12-ї, каву п’є не поспішаючи, потім з подругами весь день на телефоні сидить.
Мені частенько хочеться щось їй сказати, але чоловік просить мене мовчати, то я так роблю, як він каже.
Готую я сама, бо Ліля відразу попередила, що вона на чужій кухні не почувається господинею. Вона навіть посуд за собою не помиє, бо їй лінь.
І все це я маю в своїй хаті терпіти! От навіщо мені це треба?
В додачу я ще маю приймати сватів, вони приходять до доньки, тут нічого не вдієш, а я, як господиня дому, мушу пригощати гостей.
І ці посиденьки з накриваннями столів мені теж добряче набридли! Вони ж з пустими руками приходять, а я м’ясо по 3 кілограми купую, і смажу шашлик.
Мій чоловік Іван, і свати напрошувалися сьогодні до нас в гості, начебто, з іменинами його привітати. Але я їм вперше відмовила, сказала, що нас вдома не буде.
Вони ж без подарунка прийдуть, це сто відсотків, а мені столи накривати на 1-2 тисячі гривень!
Одним словом, я дуже шкодую, що не купила окреме житло сину. Не хочу я жити з невісткою, уже нажилася!
А як вийти з цієї ситуації, я не знаю. Будинок для нас з чоловіком завеликий, але продавати його я не хочу, ми вже звикли до нього.
Якби мені тоді теперішній розум, то я б не будувала такий палац, а зробила б для нас з чоловіком невелику хату, а синові б купила окрему квартиру!
Що тепер робити, я не знаю!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Проживши з чоловіком майже 20 років, я і не підозрювала, що у нього є дочка. Все з’ясувалося лише після того, як його не стало. Василь попросив мене лише про одне – не скривдити його дитину, перед якою він і так дуже завинив
- В Канаді ми були з сином пів року, я туди така радісна їхала, що розпочну нове життя. Дісталися ми в аеропорт і тут почалася нова реальність. Нас поселили в якомусь селі, автобусів немає, роботу нереально знайти. Не такою я Канаду уявляла. Аж тут мама з України мені дзвонить
- Я вирішила не їздити додому, бо дітям від мене лише грошей завжди треба. Я їм зателефонувала, і повідомила, що житло хочу купити. Вони дуже здивувалися, коли дізналися де і кому я хочу житло придбати, і сказали, що справжня мама так би ніколи не вчинила
- Нещодавно свекруха у спадок отримала будинок в селі. Я дуже зраділа, коли почула цю новину, бо була впевнена, що тепер батьки мого чоловіка переїдуть в цей спадковий будиночок, а нам квартиру свою залишать. Ми з чоловіком зібралися, і пішли до них на розмову. Я прямо запитала, які у них плани щодо будинку і щодо цієї квартири. І отримала дуже неочікувану відповідь
- Коли син моєї подруги одружувався, Олена останні копійки свої зібрала, ще й позичати багато довелося, щоб купити гарний подарунок молодим, бо свати її дуже багаті люди. Та сваха навіть і не глянула на той подарунок: – Дрібниця якась. Вона ж бідова у нього