fbpx
Життєві історії
Мій чоловік Іван, і свати напрошувалися сьогодні до нас в гості, начебто, з іменинами його привітати. Але я їм вперше відмовила, сказала, що нас вдома не буде. Вони ж без подарунка прийдуть, це сто відсотків, а мені столи накривати на 2 тисячі гривень! Одним словом, я дуже шкодую, що не купила окреме житло сину. Не хочу я жити з невісткою, уже нажилася

Я дуже шкодую про те, що дозволила сину жити з нами. Так, у нас великий будинок, і місця всім вистачить, але молоді мають жити окремо – це правило я вже зрозуміла.

Коли наш єдиний син одружився, я сама наполягла на тому, щоб вони йшли до нас жити.

Будинок у нас дуже великий, 140 квадратів, місця більш, ніж достатньо.

І невістка мені наче сподобалася, гарна така, мила. Намагалася постійно посміхатися, з усім, що я казала, вона погоджувалася.

Але так було до тих пір, поки вона не вийшла заміж і не прийшла жити до нас. Тепер я маю можливість бачити все з іншої сторони.

Ліля не любить працювати, і це факт. А в селі ж не можна так, щоб жити і нічого не робити.

На роботу вона теж не ходить, бо ще не знайшла, як вона саме каже, справу для душі.

Працює один син, він зранку до вечора на роботі. А Ліля прокидається ближче 12-ї, каву п’є не поспішаючи, потім з подругами весь день на телефоні сидить.

Мені частенько хочеться щось їй сказати, але чоловік просить мене мовчати, то я так роблю, як він каже.

Готую я сама, бо Ліля відразу попередила, що вона на чужій кухні не почувається господинею. Вона навіть посуд за собою не помиє, бо їй лінь.

І все це я маю в своїй хаті терпіти! От навіщо мені це треба?

В додачу я ще маю приймати сватів, вони приходять до доньки, тут нічого не вдієш, а я, як господиня дому, мушу пригощати гостей.

І ці посиденьки з накриваннями столів мені теж добряче набридли! Вони ж з пустими руками приходять, а я м’ясо по 3 кілограми купую, і смажу шашлик.

Мій чоловік Іван, і свати напрошувалися сьогодні до нас в гості, начебто, з іменинами його привітати. Але я їм вперше відмовила, сказала, що нас вдома не буде.

Вони ж без подарунка прийдуть, це сто відсотків, а мені столи накривати на 1-2 тисячі гривень!

Одним словом, я дуже шкодую, що не купила окреме житло сину. Не хочу я жити з невісткою, уже нажилася!

А як вийти з цієї ситуації, я не знаю. Будинок для нас з чоловіком завеликий, але продавати його я не хочу, ми вже звикли до нього.

Якби мені тоді теперішній розум, то я б не будувала такий палац, а зробила б для нас з чоловіком невелику хату, а синові б купила окрему квартиру!

Що тепер робити, я не знаю!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page