fbpx
Життєві історії
Мій чоловік досить довго сидить без роботи і я вирішила, що потрібно їхати на заробітки. Та Андрій не хоче їхати з дому, каже, що йому і так добре. Мої батьки кажуть, щоб я залишила чоловіка і їхала сама, подруги обіцяють наглядати за ним. А я не хочу залишати чоловіка, бо жінці в моєму віці вже не так легко вийти заміж

Андрій – мій чоловік, десь вже майже рік, як він сидить без роботи, його звільнили, бо були якісь там труднощі на фірмі.

Мені колись здавалося, що безробіття – це лише якесь тимчасове явище, яке іноді у всіх буває, проте у нас це виявилося справжньою проблемою.

Хочу розповісти все по порядку, щоб ви зрозуміли, в якій ситуації я зараз знаходжуся. Коли Андрій втратив роботу, то перше, що я запропонувала йому зробити – переїхати. У нашому містечку шукати особливо нічого, і якщо є можливість краще жити, і немає роботи, то можна шукати щастя в іншому місці і зробити в житті важливий вибір.

Крім того, нашим дітям скоро вступати до університету і краще, якщо ми заздалегідь переберемося ближче до того міста, де діти будуть навчатися, усім разом нам буде легше, адже все одно дітям там потрібно буде шукати житло в оренду.

І, здавалося б – план є у нас хороший, гроші на перший час і мотивація – все, що необхідно для гарного старту, однак щось зупиняло, не давало змінити своє життя на краще.

Пошуки роботи були безуспішні. Все це вилилося в те, що мій Андрій втратив надію в краще життя і все частіше засиджувався з друзями аж до ночі.

У Андрія характер непоганий, але мені все більше здається, що він проміняв свою сім’ю на посиденьки з друзями і сивеньку, і мені прикро через це. Я намагаюся йому довести, що потрібно рухатися далі, не варто опускати руки, адже у нас ще діти є і ми маємо йти вперед заради них, бо їм дуже потрібна наша допомога та підтримка. Він же, навпаки, нічого не хоче. Я просто не розумію, як так можна. У людини є можливості – більшість в нашому місті багато б віддали за це, однак у нас це є, і ми цим не користуємося. Чому?

Я не розумію чому я і мої діти повинні жити ось так через свого чоловіка та батька. Ми не заслужили подібного. Але й тягнути Андрія за собою, коли він сам не хоче нічого в житті змінювати, навіть заради своєї сім’ї, дуже непросто.

Мої батьки останнім часом все частіше говорять мені, щоб я їхала одна, тому що часу розібратися з усім у нас практично немає – гроші закінчуються, а дітям навчатися цього року потрібно, хоч я щось зароблю для них.

Безумовно, я розумію, що так робити неправильно. Що залишити Андрія в непростий період в житті не можна, це не правильно так робити, але і часу на вирішення цієї проблеми у мене теж немає. Якби він тільки погодився поїхати з нами, ми б разом з усім впоралися б.

Мої подруги стверджують те ж саме, як і їхні чоловіки. Вони обіцяють за Андрієм доглянути, поки нас не буде, але знову ж таки, наскільки це правильно?

Наші діти не хочуть що-небудь мені говорити, тому що не хочуть вступати ні на одну сторону. Я їх розумію, адже вони вважатимуть, що зрадили одного з батьків. З іншого боку – це їхнє майбутнє, і вони повинні неодмінно в ньому брати участь. Адже зараз вирішується все.

Одна я не зможу всього виправити і впоратися з усім, мені потрібна підтримка моїх близьких людей, адже мені теж зараз непросто. Тільки так я зможу хоч щось зробити і, можливо, впоратися з непростою життєвою ситуацією, яка склалася в нашій родині.

Як вмовити свого чоловіка допомагати своїй дружині і дітям?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page