Андрій – мій чоловік, десь вже майже рік, як він сидить без роботи, його звільнили, бо були якісь там труднощі на фірмі.
Мені колись здавалося, що безробіття – це лише якесь тимчасове явище, яке іноді у всіх буває, проте у нас це виявилося справжньою проблемою.
Хочу розповісти все по порядку, щоб ви зрозуміли, в якій ситуації я зараз знаходжуся. Коли Андрій втратив роботу, то перше, що я запропонувала йому зробити – переїхати. У нашому містечку шукати особливо нічого, і якщо є можливість краще жити, і немає роботи, то можна шукати щастя в іншому місці і зробити в житті важливий вибір.
Крім того, нашим дітям скоро вступати до університету і краще, якщо ми заздалегідь переберемося ближче до того міста, де діти будуть навчатися, усім разом нам буде легше, адже все одно дітям там потрібно буде шукати житло в оренду.
І, здавалося б – план є у нас хороший, гроші на перший час і мотивація – все, що необхідно для гарного старту, однак щось зупиняло, не давало змінити своє життя на краще.
Пошуки роботи були безуспішні. Все це вилилося в те, що мій Андрій втратив надію в краще життя і все частіше засиджувався з друзями аж до ночі.
У Андрія характер непоганий, але мені все більше здається, що він проміняв свою сім’ю на посиденьки з друзями і сивеньку, і мені прикро через це. Я намагаюся йому довести, що потрібно рухатися далі, не варто опускати руки, адже у нас ще діти є і ми маємо йти вперед заради них, бо їм дуже потрібна наша допомога та підтримка. Він же, навпаки, нічого не хоче. Я просто не розумію, як так можна. У людини є можливості – більшість в нашому місті багато б віддали за це, однак у нас це є, і ми цим не користуємося. Чому?
Я не розумію чому я і мої діти повинні жити ось так через свого чоловіка та батька. Ми не заслужили подібного. Але й тягнути Андрія за собою, коли він сам не хоче нічого в житті змінювати, навіть заради своєї сім’ї, дуже непросто.
Мої батьки останнім часом все частіше говорять мені, щоб я їхала одна, тому що часу розібратися з усім у нас практично немає – гроші закінчуються, а дітям навчатися цього року потрібно, хоч я щось зароблю для них.
Безумовно, я розумію, що так робити неправильно. Що залишити Андрія в непростий період в житті не можна, це не правильно так робити, але і часу на вирішення цієї проблеми у мене теж немає. Якби він тільки погодився поїхати з нами, ми б разом з усім впоралися б.
Мої подруги стверджують те ж саме, як і їхні чоловіки. Вони обіцяють за Андрієм доглянути, поки нас не буде, але знову ж таки, наскільки це правильно?
Наші діти не хочуть що-небудь мені говорити, тому що не хочуть вступати ні на одну сторону. Я їх розумію, адже вони вважатимуть, що зрадили одного з батьків. З іншого боку – це їхнє майбутнє, і вони повинні неодмінно в ньому брати участь. Адже зараз вирішується все.
Одна я не зможу всього виправити і впоратися з усім, мені потрібна підтримка моїх близьких людей, адже мені теж зараз непросто. Тільки так я зможу хоч щось зробити і, можливо, впоратися з непростою життєвою ситуацією, яка склалася в нашій родині.
Як вмовити свого чоловіка допомагати своїй дружині і дітям?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Одного вечора, коли я поверталася з роботи, швиденько забігла в супермаркет і побачила там чоловіка своєї найкращої подруги з незнайомою жінкою. Вони купували якісь продукти, овочі, фрукти і клали все в один кошик. Я не могла до них підійти, а коли повернулася додому, то відразу набрала Івана. Тоді я дізналася, що він зраджує Марині. Іван попросив нічого не розповідати його дружині, бо він хоче залишитися в сім’ї. І тоді я зробила велику помилку
- Дочка вважає, що якщо я вийшла на пенсію, то повинна кинути всі свої плани і повністю зануритися у онуків. Я не відмовляюся зовсім, час від часу я можу побути з ними. Але кожного дня на постійній основі я не згодна. Я почала брати замовлення по шиттю. Клієнтки дуже задоволені моєю роботою. Зрештою, у онуків є батьки, які і повинні ними займатися. Чому цим вихованням повинна займатися я
- Я все обміркувала, і вирішила, що повністю віддати будинок братові буде нерозумно. Продавши ділянку з будинком можна було купити двокімнатну квартиру. Знаючи, що брат спустить спадок дуже швидко, я наполягла на своїй частці. Думала – нехай будинок буде наш спільний, брат може жити в ньому, ніхто його не гонить, сподівалася, що він стане більш розсудливим, але куди там
- Робота у мене доволі високооплачувана, я вже купив собі квартиру і машину, їжджу відпочивати за кордон, маю якісь заощадження. Мого брата це дуже сильно дратує, але він нічого для цього не робив. Жодного разу не поцікавився, що й до чого. Лише стверджував, що мені пощастило. Але він навіть собі не уявляє, що мені довелося пережити. І якось трапилася у нього така ситуація, що йому знадобилися гроші. Він відразу ж звернувся до мене за допомогою. Я ж рідний брат і «зобов’язаний йому допомогти». Ось тільки я йому відмовив
- Через день народження подруги, я ледь не розлучилася з чоловіком. Я хотіла подарувати їй дві тисячі гривень, а чоловік сказав, що це забагато. Коли я про все розповіла своїй мамі, вона стала на сторону мого чоловіка, а мені порадила купити подрузі в подарунок кришталеві фужери. Добре, що я послухала маму, вона у мене дуже розумна жінка