Мій брат Іван вже давно, як вийшов на пенсію, доходів більше ніяких крім неї немає.
Життя якось так швидко промайнуло, як одна хвилина, здавалося б.
Дружини його не стало давно, ще майже 10 років тому вона полетіла за обрій, на жаль.
Єдина донька Івана Тамара живе від батька дуже далеко.
Вона навідується дуже рідко до батька свого.
В неї своя сім’я, діти, турботи, свій світ, в якому місця для її батька немає.
До свого батька приїхати в Тамари завжди не вистачає часу приїхати.
А нещодавно у Івана з’явилися негаразди, а тепер сам не знає до кого звернутися за порадою та допомогою.
Батько думає, що Тамара відмовить йому в проханні.
Справа в тому, що Іван десь пів року тому взяв хороший холодильник в кредит, адже старий поламався, а він хотів купити взамін надійний, щоб багато років служив йому.
Місяців два він той кредит платив вчасно, а потім якісь негаразди почалися, як не одна, так інше.
А потім, несподівано, занедужав і декілька місяців теж зовсім не платив, адже не було зовсім грошей.
Пенсіонер сподівався, що справи покращяться згодом і він збере пенсію і гроші віддасть, але щоразу було щось нове і батько не міг вчасно оплатити кредит.
А нещодавно йому прийшов лист, в якому було вказано, що старенький має сплатити 8 тисяч гривень боргу, адже там нарахувалася ще й додаткова сума за несвоєчасну оплату.
Іван був засмучений, адже пенсія у нього мінімальна, заощаджень зовсім немає.
Коли брат працював, то гроші, звісно, відкладав, але вони вже скінчилися.
Хоча дуже того не хотів, але вирішив телефонувати своїй донечці, просити, щоб допомогла заплатити його борг.
На дзвінок батька Тамара не відповіла.
Перетелефонувала лише пізно увечері.
Старенький розповів про свою непросту ситуацію, яка виникла в нього.
Тамара свого батька слухала мовчки.
Сказала лише йому, що через два дні вона приїде до нього і все з’ясує, спробує допомогти чим зможе.
Дочка приїхала, як і обіцяла.
Тамара віддала своєму татові необхідну суму грошей, про яку він їй говорив.
Сказала, якщо знадобиться ще якась копійка, щоб говорив їй, не соромився, вона допоможе, чим зможе. Тому що їздити вона не може.
Все господарство на ній, діти малі.
Донька запрошувала тата приїхати побавитися з внуками, домовилися про гостину.
А через три дні зателефонував сам зять Дмитро.
Говорив він з тестем досить таки спокійно, потім все голосніше.
Іван не встиг і слова йому у відповідь сказати.
Дмитро почав все із того, що чому гроші тесть просить у своєї дочки Тамари, його дружини, а не до нього самого звернувся.
Адже це він заробляє гроші сам, він один працює в сім’ї, йому вирішувати, давати чи не давати комусь гроші.
Пояснив Іванові, що якщо тесть любить брати кредити, то нехай сам і виплачує, а не лізе в сім’ю.
В них кожна копійка на рахунку, їм і самим зараз непросто.
Гроші зятеві непросто дістаються, тому роздавати їх просто так він зовсім не збирається.
Його дочка Тамара на роботу не ходить, а сидить дома.
Вона не вправі сама вирішувати.
Якщо Іванові сподобалося брати гроші в дочки, то надалі цього не буде.
Сказавши все, що просто спало на думку, зять Івана поклав телефон.
Довго старенький ще тримав в руках телефон.
Ось тобі й погостював у доньки та онуків, зараз зять точно не радий буде його бачити.
А найбільше було прикро за те, що в нього зараз немає таких грошей, щоб повернути доньці, але вирішив, що по трішки відкладатиме і згодом назбирає необхідну суму.
Пенсіонер вже й підробіток якийсь шукає, адже розуміє, що краще Тамарі гроші віддати швидше, щоб чоловік не дорікав їй за батька.
Зателефонував Тамарі, просив вибачення, що так склалося. Дочка сумно зітхнула, слухаючи батька і мовила:
– Не зважай тату, все буде добре. Таке життя.
Але що придумаєш тут?
Фото ілюстративне.
