Ми з чоловіком і двома дітьми живемо в невеликій двокімнатній квартирі. Доньці 21 рік, вона зібралася заміж, є проблеми з житлом, які я збиралася вирішити завдяки маминому спадку.
Останні років чотири я доглядала за своєю мамою, практично жила в неї. Мама хворіла, без допомоги обійтися вона не могла. Лікування, догляд, прибирання, готування їжі і навіть сплачування комуналки – все було на мені. У мене є ще брат, але він до мами приходив рідко, та й сама мама постійно говорила, що хоче, щоб її доглядала донька.
У матері була двокімнатна квартира, хрущовка. Вона там і жила одна. Ми з мамою ще задовго домовилися, що квартира відійде мені. За це я прийняла на себе зобов’язання додивитися матір до кінця, що і робила.
Мій брат поки не одружений. Але вже кілька років живе зі своєю дівчиною на її житлоплощі, оскільки своїм житлом він поки не обзавівся. Мій брат завжди легко ставився до життя, щиро сподіваючись на те, що все якось само собою владнається. Треба сказати, що саме так і було. У Вероніки, його нареченої, є де жити – великий власний будинок, правда, доводиться ділити його з батьками дівчини. Але ті дуже гарно прийняли брата в своєму домі.
Я була в повній впевненості, що мамина квартира дістанеться мені. З братом у мене не дуже хороші відносини, особливо не спілкуємося. Та й до матері він не так часто навідувався.
Що в підсумку вийшло? Коли мами не стало, практично через кілька днів брат зібрав речі і поселився в маминій квартирі. Я була неприємно вражена його вчинком, так як збиралася впустити туди жити доньку з зятем після весілля.
Брат пояснив, що має повне право на цю квартиру, бо в мене є хоч якесь житло, а в нього нема. А моя донька до бабусиної квартири взагалі не має ніякого відношення.
Я думала, що мама давно склала заповіт на мене, але помилилася – ніякого документа не було. Зате прийшла тітка, мамина рідна сестра, і казала, що мама їй говорила, що дуже шкодує свого сина, в якого немає власного кутка, і хотіла б, щоб ця квартира дісталася йому.
Я завжди відчувала, що мама любить брата більше, ніж мене. Але такого повороту я не сподівалася, адже я витратила багато часу і сил для того, щоб доглядати за мамою, поки брат спокійно жив своїм життям і не переймався нашими проблемами.
Ось така історія. Зрозумілі мотиви батьків, які хочуть залишити спадок тим дітям, у яких немає власного житла. Але ж наслідки такого рішення передбачувані – житлове питання остаточно зіпсує стосунки між дітьми.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
