У мене в сім’ї склалася дуже непроста ситуація, навіть не знаю, що тепер робити. Мені 40 років, родом я з села, що знаходиться в 20-ти кілометрах від обласного центру. Нас з братом мама виховувала одна. Коли ми виросли, брат одружився і пішов жити до своєї дружини, а я залишилася з мамою в селі.
Згодом і я вийшла заміж. Чоловік мій переїхав з іншої області, тому ми не мали де жити. Наш будиночок в селі був настільки маленьким і старим, що ми вирішили спочатку знімати квартиру. А потім чоловік мені запропонував будувати хату у моєї мами на подвір’ї.
Будувалися ми 10 років, за цей час у нас народилося двоє дітей, ми з чоловіком просто пропадали на роботах, щоб пошвидше переселитися в нову хату, але новосілля нам щастя не принесло. Мій чоловік знайшов собі іншу і пішов з сім’ї. А я залишилася з боргами, недобудованим до кінця будинком і двома дітьми.
Чоловік не став претендувати на частку в будинку, сказав, що все залишає дітям, але тоді вже ніякі аліменти платити не буде. Я погодилася на його умови, бо у мене просто не було іншого вибору. Він повернувся в своє місто, а я залишилася вдома розгрібати наші проблеми.
Коли мої діти трохи підросли, я залишила їх на маму, а сама поїхала на заробітки, спочатку працювала в Польщі, потім переїхала в Чехію. З часом мені вдалося повіддавати всі борги і довести наш будинок до ладу, на це я витратила кілька тисяч євро.
Життя налагодилося, єдине, що мене хвилювало, що мої діти ростуть без мене. Але з часом і це виправилось, бо через події, які відбуваються в Україні, я забрала дітей до себе і тепер ми живемо всі разом. В
дома залишилася одна старенька мама, їй зараз 75 років, і їхати до мене за кордон вона відмовляється.
Ми з дітьми їй телефонуємо щодня, я навіть сусідці заплатила, аби та дивилася за моєю мамо. На початку цієї осені мій брат теж розлучився з своєю дружиною. Він не придумав нічого кращого як повернутися додому, начебто до мами. Але ж насправді від маминої хати нічого не лишилося, ми все перебудували, вклавши величезні гроші.
Зараз брат живе в моєму новому будинку. Він важко переживає розлучення, часто приходить нетверезий і приводить до нас додому таких же друзів. Мама їм нічого сказати не може, а я боюся, що якщо так і далі піде, то він з своїми дружками просто рознесе мені будинок. Все те, що я роками пристарала, брат може пустити по вітру.
Що мені робити, я просто не знаю. Будинок досі на мамі, та й брат звідти не виписаний, тому формально він має всі права на житло. От така невесела історія, в якій я можу втратити все, на що горбатилася багато років.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
