Мій брат одpужився і привів в нашу сім’ю Оленку. Вона намагалася піддобpитися до усіх наших родичів, і, як виявилося, не пpосто тaк.
У нас дружна сім’я – всі свята ми відзначаємо разом. І не тільки мама, тато, я і брат -але і тітка з дядьком з маминого боку, бабуся і дідусь, двоюрідні брати і сестри – всі приїжджають до нас. Джерело
У нас великий будинок і святкуємо ми з розмахом – всіх можемо розмістити. А якщо свят немає, до нас часто приїжджають просто погостювати. І ми до них теж їздимо – то до одних родичів, то в інше місто (на море) в гості до інших.
Справа не в цьому. Тут у мене брат одружився. Володька старший мій брат, але одружився пізніше мене – власне, я вже няньчила Марічку і чекала Іринку, коли він представив нам дівчину, якій судилося увійти в нашу сім’ю.
Ленка красивеееенна! Ноги від вух, обличчя богині, все при ній і разом з тим – нічого зайвого. Вона відразу припала до вподоби всім – і мені в тому числі.
Компанійська, хохотушка, чарівна і дивно хазяйновита, Леночка підкорила по черзі всі серця наших родичів: мамине – вирощуванням чудових троянд, татове – захопленням музикою, бабусі – в’язанням, ну а тітка з дядьком нахвалювали її дійсно смачне готування.
Мої малятка теж відразу її прийняли, а Олена з ними і гралася, і займалася. Двоюрідна сестра Галка захоплювалася манікюром, який Лена робила собі сама – і ось вже і Галка отримала собі розпис на нігтів від Олени.
Двоюрідний брат Мишко просто захоплювався характером і красою нової родички і не втомлювався говорити Володьці, як йому пощастило.
До слова, раніше це я була центром нашої сім’ї. Я готувала на святах. Я робила прибирання, я допомагала мамі з трояндами, а татові купувала платівки, я вчилася в’язати у бабусі і дарувала їй потім прихватки.
Навіть перший манікюр Галі робила теж я – кривувато, але зі смаком. Ну а Мишка взагалі був з дитинства моїм товаришем по іграх.
Тепер це місце щільно зайняла Леночка, причому не в ролі «Попелюшки», а в ролі «Доброї Феї». Я змістилася з центру кудись на периферію. Мені залишалося робити чорну роботу – мити посуд після Ленкиного куховаріння і все таке подібне.
Коли приїжджала Леночка, все прагнули приїхати теж. І все навперебій звали її в гості і на море до Анапи. Що там я? Про мене і не згадували.
Ленка народила хлопчика, і той звичайно теж став центром нашого маленького сімейного всесвіту. Всі, забувши про яке росте у них на очах Марічка і Іринка, почали обговорювати п’ятки Ярика, його першу посмішку, його витівки.
А Ярик ріс на диво вихованим малюком, його ще й в приклад моїм дівчатам ставили!
Я переживала. Це я хотіла бути Оленкою – красивою, корисною і такою щасливою в усьому, за що б не бралася. Але вся моя старанність було важкою працею, що дає мінімальні зусилля. А Ленці, здавалося, все давалося граючи.
Я почала гризти нігті, і дуже переживати.
Одного разу я, проходячи повз бабусину кімнату, раптом почула, як та щось наполегливо пропонує Олені. Я прислухалася. Виявляється, бабуся збиралася зняти всі заощадження і віддати їх нашій невістці – назовсім! Я сподівалася, що Лена відмовиться, зберігши свою репутацію «хорошої», але та, завдяки, погодилася!
Дальше більше. Мама обмовилася, що зняла з депозиту гроші для Олени. Навіщо? Навіщо вони стали витрачати на неї накопичене з такою працею?
Підслуховувати недобре, але уклавши дочок спати, я в одне з наших свят прокралася до дверей, за якими ночували брат і невістка, зупинилася, знаючи, що вони не сплять. І почула:
«Тьотя Свєта ще не давала грошей. Ти до неї як-небудь підберися»- це брат.
«Ой, – прощебетала Лена, – я з нею зідзвонювалися, і в гості домовилася приїхати. Там з нею і поговорю, вона не відмовить.»
Вранці я притиснула брата в коридорі і засичала:
«А ну признавайся, на що гроші у рідних клянчити з Оленкою?»
І! Виявилося, що мила Леночка дуже хоче дорогу машинку – щоб частіше приїжджати до тіточок і дядечок!
А ще виявилося, що це не перше вливання – їм вже збирали «всім кагалом» – то на ремонт, то на платні пoлоги, то ще на щось!
Оленкіна “хорошість” виявилася вдалим бізнес-проектом!
А найголовніше, що я ніяк не можу цьому зарадити – і дядьки, і тітки навіть не послухають мене, справедливо вирішивши, що вся справа в ревнощах – адже раніше вони досить добре допомагали мені з малятами! Але я ніколи не просила гроші, і тим більше в такій кількості – на машину, на пoлоги!
Тепер на море їздять не мої діти, а її Ярик. Дружна сім’я дружно спонсорує Леночкіну майбутню машинку. Червоненьку.
