Мені вже 50, а братові 44, а нашим батькам вже за сімдесят. В дитинстві через роботу батьків спочатку мене віддали на виховання до бабусі і забрали мене тільки тоді, коли народився брат, мені на той час вже було 7 років.
Я взагалі була самостійною дитиною, з дитинства готувала їсти, прибирала, робила все по дому. Братика дуже любили, а мене постійно лаяли: то я не так за ним дивилася, то не так відповіла татові чи мамі.
Загалом, я закінчила школу на відмінно і мене знову відправили до бабусі, я поступила в технікум, щоб отримати спеціальність. По сусідству жив хлопець, на 5 років старший за мене, який був військовим, він зробив мені пропозицію і я погодилися, а було мені 17 років!
Батьки зраділи, що сплавити мене заміж в 17 років. Ми з чоловіком моталися по різних гарнізонах, а коли їхали у відпустку, тягли море подарунків моїм батькам, допомагали матеріально. То у них грошей на нові меблі немає – ми купили, то на машину їм не вистачає – ми додали половину.
У 18 років брат одружився і батьки розміняли свою квартиру, щоб їм дати грошей на покупку окремої квартири, але робили це нишком, щоб ми не знали. При черговій відпустці ми це і дізналися. Брат з дружиною жили «на широку ногу». Брат відкрив свою фірму, з’явилися великі гроші і вони часто влаштовували собі поїздки по закордонах, а мама нам говорила, щоб ми не заздрили.
Але мені було не до заздрості, у мене почалися проблеми із здоров’ям. Але до мене нікому не було діла: батьки жили життям свого синочка, а братик ніколи про мене не згадував. Ми живемо в різних містах.
У брата так і немає своїх дітей, вони взяли в дитбудинку двох дітей, років 8 тому. І мої батьки повністю розчинилися в них, а те, що є рідний дорослий онук, згадують рідко. Мій братик ніколи нас з днем народження привітав. Але ми все одно щороку їхали до батьків, допомагали матеріально і взагалі допомагали з усім: то з ремонтом, то на дачі, то ще чого.
Але ось, буквально тиждень тому батьки мої перестали мені дзвонити і спілкуватися. Я зазвичай кожен день спілкуюся з ними по відеозв’язку. А тут, пропали. Я подумала, що зайняті, вони більше року живуть на дачі, в міській квартирі нікого немає, я і подумала, що займаються господарством. І раптом два дні назад вони вийшли на зв’язок і відразу почали мене звинувачувати, що я відмовилася приїхати до них, коли була потрібна, тому нічого я не отримаю.
Я спочатку нічого не зрозуміла. А потім з’ясувалося, що мій братик купив елітну трикімнатну квартиру, і у нього немає грошей на ремонт, і тому батьки продали свою квартиру і віддали йому всі гроші. Як мені сказали: твого тут нічого немає, і це не було їхнє рішення, просто син попросив, і вони не могли йому відмовити. І ще мені сказали, що знати нас не хочуть і щоб далі нас не турбувала, вони будуть жити на дачі.
Я ошелешена поведінкою своїх родичів, ну нехай, зі мною так вчинили, але є мій син, їх рідний онук. Про нього навіть ніхто не згадав. Я не знаю, як мені далі бути. Брат заблокував мене в соцмережах і в телефоні. Я не знаю що робити.
Чоловік каже, що якщо вони мене викреслили зі свого життя, то я повинна просто забути про них. Так мені і нічого не треба відповідати їм. Просто, без брехні не могли сказати? Та й батьків мені шкода, бо в їхньому віці жити на дачі – не найкращий варіант.
Фото ілюстративне – olx.
