fbpx

Мій батько залишив маму, коли я була ще малою. Разом з ним від нас віддалилася його мама. От була бабуся, яка дарувала мені подарунки, приїжджала в гості, читала мені казки, а потім перестала навіть спілкуватися зі мною. Але у моєї мами була дуже дружна і велика родина, вони нас не залишили, допомагали в усьому. Відтоді минуло багато часу. Про бабу Марію, матір мого батька, я і не згадувала, поки вона не подзвонила мені рік тому, минулої зими і попросила приїхати

– З моїм рідним татом моя мама розлучилася ще коли мені було 7 років. Він просто пішов від неї до іншої жінки, пішов з нашого життя, і більше ніколи в моєму житті не з’являвся, тільки перераховував якісь копійчані аліменти. І батькові батьки теж різко перестали з нами спілкуватися. Ось була бабуся, яка приїжджала в гості, ми до неї їздили на дачу пару раз, вона мені книжку читала, подарунки дарувала на день народження. Все-таки я вже в такому віці була, що вже розуміла трохи і багато пам’ятаю. А потім – немає бабусі. І ні дзвінка, ні листа, ні листівочки від неї я не отримувала за всі ці довгі роки.

– Прикро було напевно тобі? Мені важко це зрозуміти.

– Чесно кажучи, я тоді не дуже переймалася, дитиною відчувала себе щасливою, просто лише зараз розумію, як мамі було нелегко. Незрозуміло – як так можна. Але у моєї мами, на щастя, була велика та дружна сім’я, бабусі, тітоньки, племінники, так що чого-чого, а спілкування з родичами у нас було достатньо, нам усі намагалися допомогти хто чим міг, тому особливо важко нам тоді не було, рідні люди весь час були поряд з нами. Потім моя мама вийшла заміж вдруге, її чоловік дуже добре, як не дивно, до мене ставився, виховував, як свою рідну донечку. Про бабу Марію, матір мого справжнього батька я і не згадувала, поки вона не подзвонила мені рік тому, минулої зими.

– Цікаво дуже, що ж вона хотіла від тебе після довгих років мовчання?

– Вона сама про мене згадала. Слабким голосом повідомила, що у неї недобрі справи. Попросила, щоб я приїхала до неї, провідала її, вона скучила за мною. А я відразу від цього відмовилася. Сказала їй прямо, що зла на неї не тримаю, але приїжджати не бачу сенсу до неї. Чужа для мене вона людина. Потім її не стало, але я не поїхала попрощатися з нею. Мені люди говорили, що так не можна, бо вона моя бабуся, рідна мені людина. Але я вважаю, що вчинили правильно, бо, якби у неї все було добре, вона б мені не зателефонувала ніколи. Вона за ці роки жодного разу про мене не згадала. Тоді навіщо воно мені все це треба?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – blisch.

You cannot copy content of this page