fbpx
Breaking News
Коли скінчилося весілля Лариса з Леонідом не могли знайти одного подарунка. Наречений почав хвuлювaтися, все перeвеpтати. Лариса згадала, що їй розпаковувати подарунки дoпoмагала подруга. Ввечері вона їй зателефонувала, а та у відповідь лише розсміялася
«Я пішла рoбити aбopт», – кuнула Яна чоловікові на наступний ранок. Він навіть не обернувся. З учорашньої розмови вони не сказали один одному ні слова. У клiніці жінка здала aналізи, поговорила з лiкарем. «Ну що, давай пити тaблетку», – сказала лiкарка. Яна розплaкалася. І раптом задзвонив телефон. Взяла слухавку – ні, не чоловік, звичайно. Подруга, все-таки, знайшла потрібні слова
Одного разу Сашко не прийшов з роботи додому. Чекали до ранку, ніхто очей не зімкнув. Ні другого, ні третього дня Сашко не з’явився. Його не було й на роботі. Свекруха зчорніла від гopя. Вікторія кuнyлася до воpoжок. Коли пройшло дев’ять років, вона випадково зустріла свого Сашка посеред вулиці
На весіллі Лариса Олексіївна подарувала відpіз тканини невістці на плаття. І все. І це незважаючи на те, що батьки Насті оплатили весілля, ресторан і весільну подорож молодих за кордон. “Нічим мені, діти, вам допомогти, – сказала жінка. – З здоров’ям у мене пoгано, працюю на пів ставки, хоч би до пенсії дoжити “. Насті і не потрібна була її допомога, але вона відразу зрозуміла, що відносини з нею будуть нaтягнутими. Правда, недооцінила вона свою свекруху
Гороскоп на 8 грудня 2019 для всіх знаків Зодіаку розкриває сeкpети долі для кожного представника зодіакального кола і дарує найкращий шлях в життя
Життєві історії
Мій батько в 65 надyмав жeнитися. До приходу його «нареченої» я гoтувалася дoвго. Та такого я аж ніяк не очікувала

Мій батько в 65 надyмав жeнитися. До приходу його «нареченої» я гoтувалася дoвго. Та такого я аж ніяк не очікувала.

А татову таємницю випадково розкрив мій синочок, Іванко. Джерело

– Іванку, йдемо вечеряти!

– Мамо, я не хочу, нас з дідусем тітка Люся нагодувала дуже смачно.

– А хто це? – насторожилася я.

– Дідусева наречена, – знизала плечима дитина і втекла гратися до себе.

Читайте також: Син із стареньким батьком зайшли в дорогий ресторан. Тe, щo потім відбулося, змiнило жuття yсіх відвідувачів

Я зняла фартух і сіла за стіл. Ось вже чого чого а такого я не очікувала. Моєму батькові на той момент було 65 років, а п’ять років тому не стало мами. Ми з батьком довго не могли прийти до тями після її відходу, але час лікує. Хто ж міг подумати, що в один з днів я дізнаюся, що у нього з’явилася дама серця.

У той же вечір уклавши синочка спати, я набрала його номер.

– Тату, що відбувається?

– Ти про що, дочко?

– Що це ще за тітка Люся, син про неї розповідає весь вечір? А як же мама? Ви прожили тридцять п’ять років, чи не мисливиця це за твоїм спадщиною? – я не помітила, як підвищила голос на батька.

Він мовчки вислухав, а потім сказав:

– Пані Тетяно, остинь, в такому тоні я з тобою не збираюся розмовляти. Будь добра, вибачся.

– Вибач мене, тату, – тихо промовила я – я просто так втомилася. Не сердься на мене. Може ти нас познайомиш? Зі своєю нареченою.

– Ось це інша справа, я і сам давно вже хотів вас представити один одному, коли нам можна приїхати?

Ми домовилися на найближчу суботу, я сіла і заплакала. В думках я вже встигла намалювати молоденьку мисливицю за грошима, і продумувала план дій.

Яким же було моє здивування, коли через п’ять днів на порозі з’явилася жінка його ж років з дуже добрими очима.

– Доню, познайомся, це Людмила, – посміхнувся батько.

– Називай мене просто Люся, якщо хочеш, – додала жінка – прости, що на ти, просто твій тато багато розповідає про тебе і твою маму, і у мене таке враження, що я вас знаю вже багато-багато років.

Я стояла, слухала її, а на очі наверталися сльози, як же голос цієї жінки нагадував мамин. Ми добре провели вечір, провівши гостей, я подумала, а може бути все воно тільки на краще. Татові буде з нею дуже тепло і затишно, але червячок сумнівів все ж продовжував точити мене зсередини.

Якось я була вдома одна, син пішов на прогулянку з дідусем, поставивши пиріг в духовку, я вирішила прибратися до їх приходу. Через якийсь час зрозуміла, що забулася, а пиріг почав пригорати, понеслася на кухню і по дорозі посковзнулася на розкиданої сином шкірці від апельсина.

Потихеньку, ступаючи на шкарпетку я все ж витягла пиріг, але нога продовжувала нити.

– Доню, Люся зараз зайде, вона Іванкові светр зв’язала, хотіла завезти, – повідомив батько по телефону через кілька хвилин.

Я скривилася, саме зараз не хотілося бачити нікого. Але людина намагалася, діватися нікуди.

Через п’ятнадцять хвилин Людмила схилилася над моєю ногою.

– Так, не переживай, я все ж колишня медсестра. Спробуй поворухнути. Чудово. Значить все в порядку.

А потім вона зробила мені примочку з холодною водою і відвезла до лікаря. Всю дорогу Людмила тримала мене за руку, мені було спокійно, як в дитинстві з мамою. Бiль практично пройшов і я посміхнулася.

«Невже моєму татові так пощастило? Невже ця сива мила жінка полюбила його? »- подумала я.

На зворотному шляху, Людмила раптом нахилилася до мене і тихо промовила:

– Пані Тетяно, я не знаю, чого ти боїшся, не потрібна мені квартира твого батька, у мене є своя, анітрохи не гірше. Повір мені потрібен тільки він сам, ніколи ще після відходу свого чоловіка я не зустрічала людей такої доброти, розуміння і інтелігентності ми просто гріємося один об одного, розумієш.

Жінка змахнула сльозу і додала:

– Твій батько зробив мені пропозицію, але я не хочу, яка ж з мене наречена.

– Чому ж, – раптом несподівано для самої себе сказала я – якщо йому так буде спокійніше – не відмовляйтеся.

– Танюш, давай вже на ти, – посміхнулася Люся.

Я подивилася у вікно, ми вже під’їжджали до будинку. Нас зустріли схвильовані батько з Іванком і засипали мене питаннями.

– Так все в порядку, звичайний зaбій, – відповіла я.

– Танечко, якщо ти не проти, я можу приходити до тебе, допомагати, поки нога не пройде.

Я нерішуче глянула на жінку, потім на сина.

– Мамочко, погоджуйся, Люся такі смачні пиріжки пече!

– Ну не знаю, мені якось незручно.

– Та мені зовсім не складно, подумаєш кілька днів приємного спілкування з майже донькою, – сказала вона і соромливо глянула на тата.

– Людо, значить ти згодна вийти за мене заміж! – запитав батько, не вірячи своїм вухам.
– Згодна, – жінка опустила очі, ніжний рум’янець покрив її щоки.

Зраділий тато розцілував Люсю, Іванка і мене. А потім ми сіли за стіл пити чай з пирогом, і я вперше за кілька років відчула себе щасливою.

Наступні три дні ми провели разом. Людмила допомагала мені з домашніми справами, забирала Іванка зі школи і пекла смачні пироги. В моїй душі з’явилася тверда впевненість, що ця жінка принесе в нашу сім’ю тільки хороше, сподіваюся, моя інтуїція мене не підведе. Я дуже люблю тата і сподіваюся, що тепер він буде щасливий.

Related Post