Я народилася і виросла в бідній сім’ї, тому, як то кажуть, я біду бачила і я її знаю. Тому, для свого єдиного сина я такої долі не хотіла, тому з усіх сил старалася, щоб у нього було все, що йому треба.
Сина я виховувала одна, робила все, щоб він не був нічим обділений. Робила я все, що від мене залежить, але багато мені не вдавалося.
Роботу добру і високооплачувану мені було важко знайти, бо освіти в мене немає.
Сина я народила відразу після школи, то ж мені з немовлям на руках було не до навчання в університеті.
Батько дитини вмив руки, як то кажуть, і поїхав з міста, він від нас відмовився, і жодного разу про нас не згадав.
Тоді мене підтримали дуже мої батьки, за що я їм досі вдячна. Мама залишалася з малюком, а я бралася за різні підробітки. Я вміла добре шити, і пекла теж непогано, тому брала всі замовлення, і на пошитті одягу та на випічці я стала непогано заробляти. Щоправда, працювати доводилося день і ніч, а ще, маленька дитина.
Та я все пережила заради того, щоб майбутнє мого сина було щасливим. Про його освіту я теж подбала, син закінчив університет.
А зараз ось сиджу у своїй маленькій квартирі, плачу, бо лишилася сама. Не так я уявляла своє життя… Син давно вже зі мною не живе, як поїхав вчитися, так в місті і залишився.
Після того, як він закінчив університет, знайшов хорошу роботу, почав дуже добре заробляти, і купив собі окрему квартиру. Гарна така, велика, простора, там три кімнати і ремонт чудовий.
Скажу чесно, я сподівалася, що син мене до себе покличе, принаймні, поки він сам живе. Я б і їсти йому готувала, і прибирала би, і прала б, і прасувала б. Погодьтеся, для самотнього 28-річного чоловіка це була б неабияка підмога.
Але син мене до себе не покликав, це так він мені віддячив за мою багаторічну турботу і піклування.
Мені взагалі не телефонує, не запрошує у гості та допомоги ніколи не просить, і мені свою допомогу не пропонує.
Я думала, що зараз, коли він добре влаштувався, може й мені допоможе, забере жити до себе в обласний центр. Але син навіть ніколи не заїкався про це.
Він зараз живе один, може, у нього зараз і є подруга, але одружуватися він не поспішає, до весілля справа ще не йде.
То чому він не забирає мене до себе? Навіть не питає, чи вистачає мені коштів на проживання і харчування.
З кожним днем я все більше переконуюся в тому, що виростила невдячного сина.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
