fbpx

Мені зараз 60 років, а чоловікові і того більше. Моя донька частенько телефонує нам. Орися просить посидіти з онуком, бо дуже втомилася, просить гроші на хлібчик, а я їй відмовляю, нічим допомогти не можу. У моєї доньки немає ні свекрухи, ні свекра, але вона сама у тому винна

Зараз моїй єдиній донечці Орисі зараз 35 років, і три роки тому вона вирішила народити дитину, як то кажуть люди «для себе». Я все життя давала їй поради, адже хочу їй лише кращого життя, просила знайти хорошого чоловіка, влаштовувати своє сімейне життя, щоб мати затишне гніздечко, адже роки збігають швидко, але її такий непростий характер ніхто не міг довго терпіти. Вона зовсім не вміє йти на компроміси, не вміє радіти малому і вважає що вона має рацію в будь-якій ситуації, з думкою інших рахується зовсім мало. Тож не дивно, що вона так жодного разу і не вийшла заміж.

Я попереджала Орисю багато разів, що якщо вона не змінить своє ставлення до життя та сім’ї, то залишиться зовсім одна, старою дівою доживатиме віку. Вона на це тільки сміялася або починала зі мною сперечатися, доказувати, що я не права зовсім. У 29 років фахівці сказали їй, що якщо вона не поспішить стати мамою зараз, то може залишитися без дітей, і тоді дочка трохи взялася за розум, таке враження, що лише тоді тільки вона задумалася серйозно. Вона стала зустрічатися з сусідом, і навіть якийсь час вела себе з ним добре.

Вони будували щасливі плани на майбутнє і замислювалися про весілля. Однак через якийсь час дочка залишила його, і всі старання були змарновані за короткий час. Вона влаштувала суперечку через якусь дрібницю, наговорила щось погане про батьків нареченого і він їй цього не вибачив. Після того, що сталося, вона вирішила народити дитятко «для себе».

Я запитувала Орисю, як вона собі це уявляє, просила одуматися, почати працювати над собою і налагоджувати своє особисте життя, але вона сказала, що так їй буде краще. Мовляв, дитину вона народить зараз, а чоловік потім знайдеться сам по собі. Я пояснювала доньці, що якщо вона без дитини ні з ким не може побудувати відносини і вийти заміж, то після того, як стане матір’ю її шанси вийти заміж будуть практично нульовими, але вона мене не послухала і зробила все по-своєму.

Дочка народила “собі” сина, і тепер постійно просить допомоги у мене. Я вже, чесно кажучи, перебуваю не в тому бадьорому віці, коли є можливість нескінченно носити онука на руках або бігати за ним по квартирі зігненій додолу, весь час про це нагадую доньці, але дочка цього не розуміє зовсім, ображається. На її думку, якщо я «бабуся», то повинна їй у всьому допомагати. Батька вона також постійно просить допомоги – просить у нього гроші на покупку дитячих речей, і він, звичайно, ж їй їх дає, хоча самому часто не вистачає на ліки.

Мені зараз 60 років, чоловікові ще більше. У цьому віці вже діти батькам допомагають своїм, а наша дочка тягне останні сили з нас сили та гроші! Я усвідомлюю, що у мене є зобов’язання перед нею, але вона сама затягла з своїм життям до того моменту, коли мені вже важко їй якось допомагати. Вона хотіла мати дитину «для себе», знала, що допомоги батька дитини і свекрів у неї не буде, що ми з чоловіком вже старенькі, і що доведеться їй самій тягти це дитятко. Але зараз робить мене у всьому винуватою і перекладає відповідальність за свій вчинок на мене, бо я їй радила мати сім’ю. Хіба так можна чинити з літніми батьками? В чому я винна?

Я не розумію, що я упустила, коли виховувала свою власну дитину. У нас була міцна та щаслива сім’я, а зараз усім важко, усі ледве копійку на хліб мають у такі важкі часи.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page