Зараз я пишу сюди в надії на те, що хтось, можливо, допоможе мені порадою або хоча б підтримає в ситуації, що склалася у моєму житті. Я дуже не хочу зіпсувати відносини зі своїми дітьми. Розповім все по порядку.
Мені зараз 53 роки, вже п’ять років як не стало мого чоловіка. Щоб вам була зрозуміліша моя ситуація я трохи розповім вам про свого чоловіка. Про нашу пару всі говорили, що шлюб наш благословенний на небесах, настільки ми підходили один одному. В університеті ми почали зустрічатися на другому курсі, а на останньому, не чекаючи закінчення навчання, одружилися. За 27 років нашого шлюбу я ні разу не пошкодувала про те, що стала дружиною свого коханого чоловіка.
Разом ми переживали будь-які життєві труднощі, що виникали на нашому шляху. А коли чоловік дізнався, що я чекаю дитину, то набравшись великих боргів, все ж купив нашу першу квартиру, не бажаючи, щоб ми з маленькою дитиною разом тулилися по незручних маленьких і брудних гуртожитках. Наче випробовуючи нас на міцність, доля послала нам двійнят. Ось вже де нам довелося неабияк потрудитися: про памперси, пральну машину і інші речі, які полегшують побут молодим батькам ми тоді і мріяти не могли. Але чоловік крім того, що важко працював, аби ми ні в чому не мали потреби, ще й дуже допомагав мені. Він вставав вночі до наших діточок, допомагав на кухні і по дому після роботи. Будучи заміжньою за таким надійним та люблячим чоловіком я відчувала себе як за кам’яною стіною кожну хвилину.
З різницею в чотири роки з двійнятами у нас народився синочок. І ми стали дуже великою і щасливою сім’єю. Якщо я почну перераховувати, скільки всього хорошого зробив мій чоловік для мене та дітей, то історія затягнеться надовго. Просто скажу, що кращого батька і чоловіка складно собі уявити, для жінки це справжнє щастя. Ми з дітьми дуже важко переживали його втрату. І нехай пройшло цілих 5 років відтоді, але діти до цих пір не можуть змиритися, що батька більше немає поруч з нами. Дочкам, звичайно, було трохи легше прийняли відхід батька, у кожної вже є свої діти, які відволікають їх від сумних думок. А ось синові довелося найважче, вони були особливо близькі з татом.
Я теж засмученою постійно ходила, і це дуже підкосило моє здоров’я в перші роки після того. Зрозумівши, що затяжний смуток ні до чого доброго не приведе, адже я все ще потрібна своїм дітям, я стала більше часу проводити в міському парку. Під час однієї з прогулянок я познайомилася з чоловіком, виявилося, що він теж два роки як залишився без дружини, її теж не стало.
Спочатку ми спілкувалися більше в дружніх бесідах, даючи один одному підтримку в зв’язку з тим, що ось так несподівано залишилися без рідних та близьких нам людей. Але я і не помітила, як мій новий друг став надавати мені знаки уваги, а пізніше у нас і зовсім зав’язався роман. Я довго сумнівалася, відкидала докори сумління з приводу того, що завела нові відносини після того, як не стало чоловіка, але потім трішки заспокоїлася. Лише своїм дітям про те, що у мене з’явився чоловік так і не сказала, хоча пройшло вже чимало часу.
І ось, чесно кажучи дуже несподівано для мене, три дні тому Андрій зробив мені пропозицію жити разом. Спочатку я дуже зраділа цьому, адже нам так добре разом, я відчула, що життя продовжується, але потім згадала про своїх трьох дітей і про те, що вони можуть сказати, дізнавшись про моє життя. І дочки, і син, як я вже говорила, дуже любили свого батька, і вони просто не пробачать мені, що я вирішила замінити його іншим чоловіком. Я відчуваю, що буде велике непорозуміння, діти мене не пробачать, а найбільше мене хвилює те, що вони взагалі можуть перестати спілкуватися зі мною.
Можливо, ви теж мене засудите, але мені дійсно добре з моїм обранцем, він дуже добра і розуміюча людина. Якби мої діти погодилися з ним познайомитися, то він обов’язково їм сподобався б. Але я і подумати не можу про цю розмову. Як мені бути? Як зважитися на розмову зі своїми дітьми? У доньок свої сім’ї, у них життя продовжується. Син теж зібрався одружуватися, останнім разом такий щасливий до мене приходив, аж очі світилися. А я не хочу більше залишатися одна, життя так швидко спливає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – germania.