Мені зараз 36 років, і вісім років я живу в цивільному шлюбі з Олегом. Якось так вийшло, що розписатися у нас не виходить. Спочатку я чекала пропозиції від нього, але через два роки зрозуміла, що це марно, адже таких очікуваних слів так і не почула. Потім почала натякати Олегові вже сама, що я мрію про гарне весілля та красиву сукню. Але саме на весілля постійно не вистачало грошей. Ще через якийсь час чоловік загубив свій паспорт, і ми його довго відновлювали. А потім я вже й сама нічого не хотіла. Значить не моя доля! Навіть вважала, що так краще для мене: ми живемо в моїй квартирі, тому я можу попросити його піти в будь-який момент, як чужу людину. Ще й пожартувала на цю тему, тоді чоловік вирішив зробити мені пропозицію, а я відмовила.
У нас з Олегом дуже хороші відносини і повне взаєморозуміння. Але є одна проблема: я не можу стати мамою. Вже через пів року спільного життя ми поговорили і разом вирішили, що нам пора мати діток. Мені на той момент було 28 років, а Олегові 32 роки. Я думала саме час. Через два місяці я дізналася, що чекаю дитину, але, на жаль, не склалося, мамою я не стала. Потім багато років ми надіялися, що станемо батьками, але все марно. Щастя нас так і не знайшло.
Але чоловік мене повністю підтримав, сказав що нам і так добре разом. Я заспокоїлася і забула на час про свою проблему. Але нещодавно я дізналася, що мій чоловік мені зраджує. Найгіршою новиною для мене було те, що та, інша жінка, чекає дитину. Вона сама мені смс написала. Я показала чоловікові, він зізнався, але відверто сказав, що любить мене і ніколи не покине.
Я не знаю, що я буду робити, якщо це трапиться. Я щиро його кохаю, і я вірила, що ми разом назавжди, незважаючи на відсутність дітей. Але ось тільки про такий поворот я не подумала.
З тією жінкою чоловік зараз зовсім не спілкується, постійно поруч зі мною і стверджує, що дуже дорожить мною і не хоче мене втратити. Я ніби й вірю Олегові, але сама розумію, як може змінитися хід його думок, коли він візьме на руки свою маленьку дитину. Там може спрацювати батьківський інстинкт, і мати своєї дитини завжди ближче, ніж будь-яка інша жінка.
Загалом, постійно засмучую себе всякими думками і ревную Олега. Я його вибачила за зраду, в обмін на чесність. А раптом він не стримає свого слова і залишить мене, а створить свою нову сім’ю? Або буде жити зі мною без кохання, але так я теж не хочу. Але і одній залишитися мені теж важко, якби у мене хоч би діти були. А так у мене нікого немає. І якщо Олег мене покине, у мене більше не буде близької людини, яка зможе мене підтримати у будь-яку хвилину.
Чоловік бачить, що я постійно ходжу сумною, і щоразу намагається переконати мене в протилежному. А я ніби розумію, що від моїх фантазій нічого не залежить, але не можу себе заспокоїти. Сумніви і хвилювання постійно не дають мені спокою. Чи є вихід з цього замкнутого кола? Якби я отримала якусь мудру пораду, що могла б полегшити мої сумні думки.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.