Нам з братом дісталася двокімнатна квартира у спадок від нашої мами.
А 5 років тому я розлучилася зі своїм чоловіком і я пішла від нього з дітьми, він просто проміняв мене на іншу.
Ми повернулися жити до мами і оселилися в другій кімнаті. Мама була старенька, особливо, нам нічим не могла допомогти з дітьми, але трішки давала на продукти, та й за оренду не довелося платити, нам з нею жилося добре. Вона вже не сумувала в своїй квартирі одна, а я завжди була поряд і могла їй допомогти.
А потім мами не стало і свою квартиру вона залишила в рівних долях мені з братом.
Мій брат Орест живе дуже заможно, його діти навчаються в дорогих приватних школах, дружина має свій салон, та й брат працює директором фірми, ну дуже добре живуть.
Щиро кажучи, я думала, що брат відмовиться від своєї частки в маминій квартирі, адже мені нікуди йти, і я мала надію, що ця квартира залишиться мені з дітьми, так, як останні роки ми жили з мамою.
Та брат відразу мені повідомив, що має намір продати квартиру, а гроші розділити порівну зі мною. Я стала просити брата, щоб він не продавав квартира, адже за пів її ціни я собі житло не куплю, а у мене в кишені гривень 300 залишилося, до зарплати ще тиждень чекати.
Брат ніби пошкодував мене, сказав, що поки квартиру продавати не буде, але одну кімнату здасть в оренду і буде отримувати за це гроші.
Тепер в нашій квартирі живе ще сімейна пара з малою дитиною, нам зовсім місця мало, жити нам тепер непросто. А у мене ні копійки за душею немає, я б сплатила братові за його половину, але, на жаль, не маю змоги.
Я не знаю, як мені тепер біти. Брат мій – людина багата. Ну навіщо це йому?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
