fbpx

Мені вже тоді було варто насторожитися, бо після короткої зустрічі з донькою, дядько витяг зі свого сховку старий потертий пакет, в якому він збирав гроші, і віддав їй 20 тисяч гривень. Через кілька днів його не стало, і ми всі дізнаємося, шо він давно зробив заповіт, де своє майно заповів доньці Галині. Ось так! В мене лише одне питання – за що

У моєї мами був рідний брат, якого нещодавно не стало.

Все своє майно він заповів своїй доньці, а мені абсолютно нічого не дісталося! І я вважаю, що це дуже несправедливо.

Спробую пояснити ситуацію, а ви розсудіть, хто з нас правий?

Дядько Тарас останні 50 років жив сам, йому було 78, коли його не стало.

Я його дуже любила, останні роки саме я його доглядала, а мені за це така дяка.

У дядька Тараса не склалося особисте життя. Він одружився в 22 роки, у них з дружиною народилася донька (моя двоюрідна сестра Галина).

Щось там у них у шлюбі не склалося, і дядько розлучився (донечці на той час було всього 5 років).

Мама розповідала, що дядько Тарас дуже важко переживав розрив стосунків, найбільше через дитину, і всіляко ще намагався повернути дружину. Та вона не хотіла з ним жити, і з донькою не давала бачитися.

З своїм братом мама поділила будинок навпіл, і так ми і жили всі разом. Ще раз одружуватися дядько не хотів.

Коли його донька Галина підросла, він не припиняв спроб налагодити з нею стосунки, давав їй гроші, купував все необхідне, але Галина до нього не хилилася ніяк – гроші від нього брала, а татом ніколи не називала.

У Галини був інший “тато” – дядько Василь, який став чоловіком її мами.

Чесно кажучи, я Галину ніколи не любила і не розуміла, хоч і була мені вона двоюрідною сестрою. Ми з нею почали більш-менш спілкуватися, коли вже обидві мали власні сім’ї.

Саме я їй подзвонила і повідомила, що її батько важко занедужав, і потрібні великі гроші на його лікування.

І знаєте, що вона мені відповіла? Що це не її батько, тому їй байдуже, що з ним буде.

Звичайно, ці слова доньки я дядьку не передала, уявляю, як би йому було боляче це почути, адже всі ці роки він щиро любив Галину, і постійно робив спроби з нею зблизитися. Але його дружина так обробила доньку, що у нього просто шансів не було щось змінити.

Коли я зрозуміла, що сестра відмовилася допомагати батькові, ми з чоловіком взялися за лікування дядька. Майже 3 роки тривала його недуга, і весь цей час я була поруч. Можете собі уявити, скільки сил і грошей пішло у мене.

Галина не цікавилася тим, як справи в її батька. Коли вже йому стало зовсім зле, я їй подзвонила, щоб вона хоч попрощатися приїхала.

Мені вже тоді було варто насторожитися, бо після короткої зустрічі з донькою (Галина була у батька приблизно пів години), дядько витяг зі свого сховку старий потертий пакет, в якому він збирав гроші, і віддав їй 20 тисяч гривень.

Через кілька днів його не стало, і ми всі дізнаємося, шо він давно зробив заповіт, де своє майно заповів доньці Галині.

Ось так! В мене лише одне питання – за що? Адже вона на похорон прийшла дуже символічно, стояла осторонь наче чужа людина.

А тепер вона не тільки безсоромно взяла у хворого тата 20 тисяч, та ще й прийняла спадщину!

Вийшло, що доглядала дядька я,  а все отримала Галина. І мені через це дуже образливо.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page