У моєї мами був рідний брат, якого нещодавно не стало.
Все своє майно він заповів своїй доньці, а мені абсолютно нічого не дісталося! І я вважаю, що це дуже несправедливо.
Спробую пояснити ситуацію, а ви розсудіть, хто з нас правий?
Дядько Тарас останні 50 років жив сам, йому було 78, коли його не стало.
Я його дуже любила, останні роки саме я його доглядала, а мені за це така дяка.
У дядька Тараса не склалося особисте життя. Він одружився в 22 роки, у них з дружиною народилася донька (моя двоюрідна сестра Галина).
Щось там у них у шлюбі не склалося, і дядько розлучився (донечці на той час було всього 5 років).
Мама розповідала, що дядько Тарас дуже важко переживав розрив стосунків, найбільше через дитину, і всіляко ще намагався повернути дружину. Та вона не хотіла з ним жити, і з донькою не давала бачитися.
З своїм братом мама поділила будинок навпіл, і так ми і жили всі разом. Ще раз одружуватися дядько не хотів.
Коли його донька Галина підросла, він не припиняв спроб налагодити з нею стосунки, давав їй гроші, купував все необхідне, але Галина до нього не хилилася ніяк – гроші від нього брала, а татом ніколи не називала.
У Галини був інший “тато” – дядько Василь, який став чоловіком її мами.
Чесно кажучи, я Галину ніколи не любила і не розуміла, хоч і була мені вона двоюрідною сестрою. Ми з нею почали більш-менш спілкуватися, коли вже обидві мали власні сім’ї.
Саме я їй подзвонила і повідомила, що її батько важко занедужав, і потрібні великі гроші на його лікування.
І знаєте, що вона мені відповіла? Що це не її батько, тому їй байдуже, що з ним буде.
Звичайно, ці слова доньки я дядьку не передала, уявляю, як би йому було боляче це почути, адже всі ці роки він щиро любив Галину, і постійно робив спроби з нею зблизитися. Але його дружина так обробила доньку, що у нього просто шансів не було щось змінити.
Коли я зрозуміла, що сестра відмовилася допомагати батькові, ми з чоловіком взялися за лікування дядька. Майже 3 роки тривала його недуга, і весь цей час я була поруч. Можете собі уявити, скільки сил і грошей пішло у мене.
Галина не цікавилася тим, як справи в її батька. Коли вже йому стало зовсім зле, я їй подзвонила, щоб вона хоч попрощатися приїхала.
Мені вже тоді було варто насторожитися, бо після короткої зустрічі з донькою (Галина була у батька приблизно пів години), дядько витяг зі свого сховку старий потертий пакет, в якому він збирав гроші, і віддав їй 20 тисяч гривень.
Через кілька днів його не стало, і ми всі дізнаємося, шо він давно зробив заповіт, де своє майно заповів доньці Галині.
Ось так! В мене лише одне питання – за що? Адже вона на похорон прийшла дуже символічно, стояла осторонь наче чужа людина.
А тепер вона не тільки безсоромно взяла у хворого тата 20 тисяч, та ще й прийняла спадщину!
Вийшло, що доглядала дядька я, а все отримала Галина. І мені через це дуже образливо.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
