— Мені вже набрид цей хутір! Скільки тут можна жити? От пощастило тим людям, чиї батьки багаті. Вони ж мають змогу дозволити собі все! Не те що я. Уже не можу дивитися на це село. Краще б осліпла! — невдоволено викрикувала Софія. Та вже через кілька місяців у Софії різко погіршився зір. Навіть досвідчені лікарі не могли встановити, що це за несподівана хвороба і які причини її виникнення. Лише бабуся все знала
Усім, напевно, відомий афоризм «Тільки втративши, починаєш цінувати». Проте не всі здатні усвідомити суть цього вислову. Особливо ті, які ще нічого не втрачали… За матеріалами
Здорові, наділені всіма Господніми благами, ми постійно скаржимося на своє життя, вважаємо себе нещасливими, прагнемо матеріально збагатитися. Але хіба у грошах щастя?
Софія жила в невеличкому живописному селі, яке заворожувало розкішною природою. Будинок дівчини був одним з найкращих, адже її батьки працювали за кордоном. До єдиної доньки вони ставилися, як до збитого яйця, завжди догоджали дитині, купували дорогі речі, модний одяг. Тож серед подруг дівчина вирізнялася багатим виглядом і брендовими обновками. Попри те, із часом така щедра батьківська любов змінила дівчину в гірший бік. Софію не хвилювало, скільки вартують недешеві покупки, звідки в сім’ї беруться гроші і як важко батькам доводиться гарувати на заробітках. Замість перейматися оцінками (успішність у школі помітно знизилася) дівчина почала вимагати у рідних придбати будинок у місті.
— Мені вже набрид цей хутір! Скільки тут можна жити? От пощастило тим людям, чиї батьки мільйонери. Вони ж мають змогу дозволити собі все! Не те що я. Уже не можу дивитися на це село. Краще б осліпла! — невдоволено викрикувала Софія.
На слова доньки мама з татом не реагували, адже давно звикли до вибриків одиначки. А от бабуся докоряла дівчині за її слова. Запевняла, що вона, нерозумний підліток, коїть гріх.
— Софіє, опануй себе! Що ти говориш? Батьки й так з усіх сил для тебе стараються, горбатяться, а ти… — намагалася напоумити онуку старенька.
— А що я?! Не хочу жuти тут — і крапка! Та краще осліпнути, ніж на цей хутір дивитися! — трималася свого Софія.
Дівчина навіть гадки не мала, що її необдумані слова можуть здійснитися. Та вже через кілька місяців у Софії різко погіршився зір. Згодом дівчина й зовсім осліпла. Навіть досвідчені лікарі не могли встановити, що це за несподівана хворoба і які причини її виникнення.
Для Софії недyга стала важким випробуванням. Втративши зір — цей неоціненний Божий дар — вона відчула себе безпорадною і мільйон разів пошкодувала за свої необдумані слова та вчинки. У тяжких риданнях дівчина щиро каялася в тому, що не цінувала власного щастя, яке, як виявилося, не залежало від матеріальних статків.
Тепер Софія продовжує лікуватися в найкращих медиків країни. Стан її здоров’я покращується, зір відновлюється. Можливо, й тому, що дівчина визнала свій гріх і щиро вірить у допомогу Всевишнього…
Соломія СТРИЖИБОВТ
с. Королівка Борщівського району
Фото ілюстративне, з вільних джерел
