Мені в цьому році виповнилося 68 років, у мене є дві дорослі доньки.
В свій час ми з чоловіком їх обох забезпечили житлом – кожній доньці на весілля ми подарували двокімнатну квартиру.
А самі ми жили в нашому красивому будинку в селі. Дім у нас і справді дуже гарний, мій чоловік в свій час тут все зробив своїми руками.
Чоловік багато років їздив на заробітки за кордон, тому наша сім’я завжди була фінансово забезпечена.
Дітям ми допомагали стільки, скільки могли.
Але 6 років тому чоловіка не стало, і я вже не могла на тому ж рівні допомагати дітям.
Тоді стосунки між мною і дочками стали трохи прохолоднішими, але ще більш-менш терпимими.
Але зараз ситуація мені зовсім не подобається, і я просто не знаю, що мені робити.
В минулому році обидві мої доньки з дітьми виїхали за кордон: старша зупинилася в Польщі, молодша – в Німеччині.
Вони знайшли собі там роботу, але проблема в тому, що нема кому сидіти з дітьми.
Спочатку мені зателефонувала моя старша донька і попросила, щоб я приїхала до неї в Польщу сидіти з молодшою дитиною. Донька на роботі весь день, а садочок – лише пів дня.
Я з розумінням поставилася до ситуації, і хоч не хотілося мені покидати рідну домівку, я все ж поїхала.
В чужій країні мені було важко, жили ми в невеликій квартирі, але я все терпіла, щоб донька не картала мене, що я не достатньо їй допомагаю.
І тільки я стала трохи звикати, як молодша донька стала плакатися, що я сестрі допомагаю, а її кинула напризволяще.
Вона почала наполягати, щоб я їхала до неї в Німеччину.
Старша донька не погоджується мене відпускати, бо вже налагодила свою роботу в такому режимі.
А молодша сильно на нас двох образилася, бо каже, що я маю обом їм однаково допомагати.
А я вже й сама не знаю, що мені робити? Як вгодити обом дочкам водночас?
Інколи в мене є велике бажання все кинути, і їхати додому, а вони нехай самі розбираються.
А як би ви вирішили таку ситуацію?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
