Ми з чоловіком живемо у його матері. Все б було нічого, але є одне але. З самого першого дня у мене не склалося з його родичами. Не люблять вони мене.
Чоловік у мене хороший, але невістка є невістка. Не там сіла, не там стала, не те зробила. Я постійно їм не така. У нас є вже двоє спільних дітей. А від першого шлюбу у мене теж є дитина.
Мені в спадок дісталася квартира від мами. Невелика, однокімнатна. Оскільки жити в ній ми не збиралися, ми її продали і на отримані гроші зробили непоганий ремонт в будинку, якому живемо зараз. Про будинок можна сказати – не будинок, а літня кухня. Так, будівля з однією кімнатою та кухнею. Ми стараємось привести все до ладу. То те купимо, то се підремонтуємо…
Все б нічого. Але в чоловіка є рідна сестра. Молодша. Думає лише про себе. Вона і матір так налаштувала. Та хоче лише, щоб мій чоловік робив тільки те, що вона скаже. А недавно ми дізналися, що чоловікова мама хоче абсолютно все переписати на свою дочку. Хоча та має власне житло.
От мені тепер цікаво, що буде з нами? Дочка ходить королевою коли приїжджає до неї. З нами обома вона не спілкується. Ну я ще розумію, чому вона до мене не говорить. Але чим не вгодив їй її рідний брат.
А в минулу суботу вона знову приїхала до нас. Я стояла на подвір’ї, вона проходила повз, зупинилася і сказала, що тут все її, мого тут нічого немає.
От і живи з свекрухою… Роби ремонти, а вона в один прекрасний день вирішить розподілити майно по-своєму… І ми з чоловіком залишимося ні з чим. Сестричка постарається.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
