Вже кілька днів свекруха телефонує чоловікові і просить прихистити її. Свекор на старості років пішов до іншої, молодої, і по суті виганяє дружину на вулицю. Але я не хочу допомагати цій жінці. І на це в мене є свої причини.
Я вийшла заміж за Івана вісім років тому. Тоді у нас не було власного житла, ми знімали квартиру. В той час, коли ми витрачали останні гроші з сімейного бюджету на оренду житла, свекруха здавала свою двокімнатну квартиру. Ми просили з чоловіком здати нам цю квартиру. Нас і ціна влаштовувала, і ремонт. Свекруха навідріз відмовилася, навіть з укладенням договору оренди ні в яку.
– Мені і мої квартиранти подобаються. А ви свої проблеми вирішуйте самі.
Гаразд, ми прийняли її точку зору. Через півтора року ми з чоловіком почали підшукувати варіанти взяти житло в кредит. І натикаємося на квартиру свекрухи. Вона її виявляється вирішила продати. Чоловік подзвонив мамі і попросив продати нам цю квартиру в розстрочку. Нам так було б вигідніше. І відсотків немає, розрахувалися б набагато швидше.
Свекруха знову відмовила.
– Ви коли створювали сім’ю, треба було думати про те, де жити будете. Хочете квартиру в кредит, оформляйте як всі. Я не маю наміру вам допомагати.
Ми знайшли іншу квартиру, оформили кредит. Зрозуміло, ми витратили майже всі гроші, які в нас були, а нам ще розплачуватися і розплачуватися. В’їхали по суті в голі стіни. Зробили потихеньку ремонт. Дрібниці я просила по знайомих. У кого вазу, у кого столові прилади, у кого сковорідку.
Облаштовувала побут за рахунок друзів. Їм речі вже не потрібні, а нам дуже в нагоді. У свекрухи від речей ломляться всі полки. Але вона навіть жодної ложечки нам не віддала. Знову ж на її думку – ми окрема сім’я, повинні вирішувати свої проблеми самі. Вона, певною мірою, має рацію. Я не злюся на неї, не ображаюся. За останні п’ять років наше спілкування зводилося до кількох зустрічей за рік, в основному на свята.
З онукою свекруха теж не прагне спілкуватися. За весь цей час вона жодного разу нічого не подарувала дитині. Я знову ж не прошу подарунків для дочки, але невже їй самій не хочеться потішити єдину внучку.
Була ситуація, коли чоловіка звільнили з роботи, а я на той час була в декреті. Грошей не було навіть на їжу, всі кошти йшли на погашення кредиту. Чоловік просив у мами грошей у борг, свекруха знала в якому ми становищі.
– Мені в молодості ніхто не допомагав. І я не збираюся вам допомагати. І знову ми самі впоралися. Друзі допомогли, які виявилися ріднішими за свекруху. А тепер ситуація склалася так, що я з чоловіком повинні дати цій жінці притулок в своєму домі. Виявляється вся нерухомість, всі банківські рахунки оформлені на свекра. У свекрухи нічого немає, після розлучення вона залишилася ні з чим, навіть без прописки.
Вона була прописана в тій квартирі, яку продала. А в тій, якій зараз живе, чомусь не встигла прописатися. Хоча часу було багато, вона чомусь цього не зробила. Свекор закрутив роман з молодою жінкою, і по суті виганяє дружину на вулицю. Прав на житло у неї немає. Тепер вона просить свого сина, щоб ми прихистили її.
Я не горю бажанням допомагати жінці, яка жодного разу не допомогла нам. До того ж жити під одним дахом зі свекрухою – це не для мене. Чоловік зі мною солідарний. У свекрухи є рідна сестра, правда живе вона в селі в старенькій хаті. Звичайно, свекруха не хоче з міських хоромів переїжджати в далеке село. Але ми тут ні до чого. Нам ніхто не допомагав.
То ж свекруха отримала все, що заслужила. За багато років вона жодного разу нам не допомогла, то ж на яку допомогу від нас вона тепер розраховує…
Фото ілюстративне – passion.
