fbpx
Життєві історії
Мені тоді було 45 років. Як тільки ми відсвяткували мій день народження, чоловік пішов до іншої, вона молодша за мене і красивіша. Три роки я чекала, що він повернеться, але в колишнього чоловіка тепер інша сім’я. Лише зараз я зрозуміла, що коли була молодою, зробила одну велику помилку

Сьогодні я у свої 48 років в відображенні дзеркала бачу лише якусь постарілу та дуже втомлену життям жінку. Ось що означає повністю присвятити себе своїм дітям до останньої хвилини, які виросли і роз’їхалися, у кожного сувоє життя та свої інтереси, а чоловік в один момент просто пішов до іншої, він обрав життя з нею.

І хто тут винен в цій ситуації?

Я вийшла заміж дуже рано, була ще зовсім молодою. Запрошені гості на весіллі відразу здогадалися, що мій шлюб не зі щирого кохання, а виходжу заміж я тому, що вже чекаю дитину і незабаром стану мамою.

А що мовчати про це? Я дізналася, що чекаю дитину, і мій хлопець відразу зробив мені пропозицію, ми обоє вважали, що це буде правильним рішенням.

Згодом у нас народився маленький син і абсолютно всі домашні справи, і догляд за малою дитиною лягли лише на мої плечі. Така ситуація як у нас спостерігається зараз в більшості сімей. Тоді мені було дуже прикро, що чоловік, так би мовити живе лише для себе, лише своїми бажаннями та переконаннями, він молодий, йому життя ще цікаве, а вдома постійно втомлена дружина домашнім побутом, брудні пелюшки та мала дитина, яка не дає ночами спати, а вдень відпочити.

Мені доводилося день у день прати гори брудних пелюшок, няньчитися з дитиною і ще догоджати чоловікові, готувати смачну вечерю, коли він приходив втомлений з роботи. А незабаром я дізналася, що чекаю другу дитину.

Чоловікові це зовсім не сподобалося, він часто злився, нервував і навіть одного разу пішов з дому. Згодом він прийняв цю новину, як належне і життя йшло, як і раніше, хоча не можу сказати, що жили ми добре. У нас народилася дочка, і моє життя перетворилося на цілодобову роботу без відпочинку.

Я всю себе присвятила вихованню дітей і тому, що бігала і заспокоювала свого чоловіка – він постійно жалівся, що в нього проблеми на роботі, а вдома взагалі не зрозуміло, що робиться, і відпочити хвилини у нього немає.

25 років пролетіли для мене особисто як один день, але дуже насичений і важкий такий день. Якщо зараз сісти і згадати в двох словах, що сталося за весь цей час і, як я жила, то історія вийде з досить сумним кінцем.

Я, буквально, сама поставила сина і дочку на ноги. Сама бігала і відводила їх у садок, а потім в школу. Хотіла, щоб вони виросли освіченими людьми, тому мої діти ходили в різні наукові та спортивні гуртки. Для цього потрібні були гроші, яких нам з чоловіком вічно не вистачало. Тому, згодом, на додаток до всього я працювала як кінь на двох роботах. Допомогла дітям здобути вищу освіту і влаштуватися на роботу, я завжди крокувала поряд з ними все життя. Де б вони не були, я завжди була поруз зі своєю допомогою та гарною порадою.

А в знак подяки нічого не отримала за це: син виїхав за кордон і живе там, а дочка вийшла заміж і сидить зараз в декреті. Чоловікові я теж стала не потрібна. Як тільки ми відзначили моє 45-річчя, він пішов до молодої жінки.

Ось уже 3 роки я живу зовсім одна: чоловік так і не повернувся до мене, в нього вже своя сім’я там, а діти зрідка дзвонять дізнатися, як у мене справи. І то, часом мені здається, що їм це зовсім не цікаво, я для них залишилася в минулому, я для них далека зовсім якась. Багато моїх знайомих і колеги по роботі кажуть, що доля дає мені другий шанс – пожити для себе. Але я настільки звикла віддавати все краще іншим, жити заради інших, що не уявляю життя заради себе самої.

За ці останні 3 роки самотності я багато чого зрозуміла: не варто мені раніше так безпробудно гарувати на роботі і бігати без хвилини відпочинку за дітьми та своїм чоловіком. Що я від цього отримала? Синові й дочці мати тепер і зовсім не потрібна. У них своє молоде життя, в якому немає місця для матері, мене вони згадують на великі свята і постійно чекають від мене лише допомоги та гостинців. Чоловікові я не приділяла достатньо часу з тих пір, як почала працювати на двох роботах. Ось він і переметнувся у іншої жінки. А в дзеркало мені навіть страшно глянути. Я повинна була б побачити там молоду бабусю, а бачу тільки старе і втомлене обличчя самотньої жінки. І питається, навіщо я себе так не любила останні 25 років? Щоб залишитися нікому непотрібної старою жінкою? Хто в цьому винен, підкажіть?

Я не знаю, як мені з цим змиритися, як бути далі? Адже найкращі роки мого життя минули, вони вже позаду. Як мені ще стати щасливою жінкою?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page