Моя рідна сестра Галина вже вісім років на заробітках в Італії. Всі зароблені євро вона висилає додому своїй доньці Надії. Племінниця вийшла заміж, має двоє дітей. Зараз вони живуть в квартирі, яку купила їм мама.
Чесно сказати, мені сестру шкода. Вона молодша за мене на два роки. З чоловіком Галина розлучилася, коли донька школу закінчувала. Жили вони разом з нашою мамою на одному подвір’ї. Я вийшла заміж і відразу пішла жити до чоловіка, відмовившись від своєї частки на користь сестри. Вона за це взяла на себе обов’язок доглядати за мамою в старості. Живемо ми недалеко, через дві вулиці, то ж я часто бувала у мами.
Галина дуже хотіла допомогти доньці, тому наважилася залишити роботу (працювала вона вчителькою молодших класів), і поїхала на заробітки в Італію. Донька поступила в університет на платну форму навчання, Галина тоді в мене позичила гроші, щоб заплатити за перший рік, віддала з першої зарплати.
Надія в гуртожитку жити не хотіла, сестра винайняла для неї квартиру в обласному центрі. Надія в село приїжджала рідко, скаржилася, що їй треба вчитися, немає у неї часу провідати бабусю. Я з розумінням ставилася до ситуації, щодня ходила до мами і допомагала їй то по господарству, то на городі.
Галина телефонувала мені не часто, але в розмовах постійно говорила, що зароблені гроші збирається пустити на відбудову і ремонт маминого будинку. Розповідала, які грандіозні плани має, як все буде гарно, коли вона приїде.
Приїхала сестра на весілля доньки, Надія відразу після закінчення університету вирішила виходити заміж. Ну, думаю, приведе племінниця зятя в село, буде мамі допомога. І яким же було моє здивування, коли на весіллі сестра вручила доньці ключі від нової квартири. А мені пояснила, що плани у неї трохи змінилися, і вона зараз купила житло для доньки, а далі буде заробляти на ремонт будинку.
Племінниця народила дитину, сидить в декреті. Галина щаслива, вже й не знає, що внучці і доньці з Італії вислати. І одяг, і іграшки, і їжу, і каву – щомісяця по дві-три сумки усього передає.
На початку осені мені терміново була потрібна велика сума грошей – майже тисячу євро. Я пішла до племінниці зичити. В той день якраз приїхала чергова посилка з Італії. Надія перераховувала пачки кави і навіть не подумала подарувати мені хоча б одну. До речі, за 8 років моя сестра ніколи мені нічого не передала, навіть не знаю чому.
Грошей Надія мені теж не позичила, сказала, що не мають зараз зайвих. Дуже засмучена я про все розповіла нашій мамі. Вона порадила мені напряму телефонувати до сестри, адже це її гроші. Не знаю, що робити – телефонувати чи зичити в чужих людей?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
