З моїм чоловіком Олегом ми жили дуже щасливо, ростили двох чудових, розумних синів, з боку сім’я виглядала ідеальною, і це була правда. Наші відносини усі друзі та знайомі вважали прикладом для наслідування.
Я, звичайно, знала, що до мене Олег зустрічався з однією жінкою, але вона вийшла заміж за його друга. А Олег, правду кажучи, дуже сумував за нею, поки не пов’язав долю зі мною.
Я була щиро закохана в нього, впевнена у взаємності почуттів, всю душу вкладала в наш скромний будинок, адже мріяла про добробут і сімейний затишок вдома.
Загальна робота примирила потім Олега з його другом, ми стали дружити сім’ями. Ох, уже ця дружба сім’ями, дуже шкодую, що раніше не відносилася серйозно до цього.
Мій Олег дуже багато працював, а я весь цей час доглядала двох наших синів, тільки й встигала відводити їх в школу, на різні гуртки, займалася садом, допомагала батькам.
З старого району ми перебралися жити ближче до роботи чоловіка, купили трикімнатну квартиру, через 8 років, переїхали в двоповерхову квартиру. Олег працював програмістом та дуже добре заробляв.
Згодом у нас з’явилися два автомобілі, відпочивати тепер їздили своїм ходом.
Чимало років щоліта ми відправлялися всією сім’єю на Чорне море, по дорозі заїжджали і зупинялися на день в друга Олега.
Раніше вони разом вчилися, а тепер уже ми дружили сім’ями і вже чимало часу. Погостюємо, побалакаємо про все, переночуємо декілька ночей і в дорогу збираємося.
Так швидко минали рік за роком, діти виросли, поїхали навчатися до столиці.
Ми залишилися вдвох з чоловіком, правда, я доглядала за мамою та свекрухою. Чоловік запропонував взяти земельну ділянку, побудувати гарний будинок, продати для цього дачу і трикімнатну мамину квартиру, звісно, моєї мами.
Я погодилася, побудували будинок, обжилися, маму до себе забрали, свекруху відвідували в її міській квартирі.
Великий ділянку землі біля будинку мені довелося обробляти своїми силами. Я там працювала, як трактор, Олег був постійно на роботі, намагалася йому не дзвонити, щоб не турбувати. У коли і о котрій він повертався, я не контролювала, втомлювалася просто.
У відпустку приїхав наш старший син, він вже працював у великій столичній фірмі, вирішив сам допомогти мені по господарству.
Я була дуже щаслива, ми спілкувалися, збиралися подивитися фотографії з його подорожей. Він пішов до батька в кабінет, батько і по вихідним був на роботі, включив комп’ютер.
А через деякий час чую він по телефону з кимось сперечався. Я забігла в кімнату, бачу на батьківському комп’ютері фотографії якоїсь пані, лише коли придивилася, то зрозуміла хто це. А син, як я зрозуміла, вів розмову з батьком.
Щастя випарувалося дуже швидко моє, залишилася лише гіркота життя. Син передивився всю батьківську пошту, з’ясував, що рік уже та жінка шле повідомлення чоловікові.
Ми до них два роки тому заїжджали, по старій дружбі, розповіли, що живемо в котеджі, діти влаштовані, все у нас добре. Вона позаздрила, почала писати моєму чоловікові, як приїхала, а мій Олег їй орендував квартиру, постійно ходить туди.
Довго я шкодувала себе, і картала, водночас, за цю дружбу сім’ями, через яку моя сім’я розвалилася.
Сини батька не зрозуміли, для них це було важко, мене діти підтримали. Ми розлучилися. Я зараз живу в двоповерховій квартирі з мамою і більше нікому нічого не винна, мені відкрилися очі.
Але я й не зрозуміла, куди за стільки років випарувалося моє сімейне щастя і коли встиг так легко відвернутися від мене мій чоловік.
Все себе запитую: що я робила не так? Як я не відчула його зраду? І чи варто взагалі отак дружити та спілкуватися сім’ями.
Фото ілюстративне.
