fbpx
Життєві історії
Мені приятелька з дачі передала картоплю, я привезла її до сина, а невістка подивилася, сказала, що вона маленька і викинула потім. Наталя просто пускає гроші на вітер

Я порівняла свої платіжки за комунальні послуги і платіжки свого сина, і прийшла до висновку, що економити вони не вміють. З такими темпами, віддаючи такі суми за комуналку, на своє власне житло вони накопичать ще не скоро.

Невістка Наталя сидить у декреті, не працює. У сина з дружиною двоє дітей, і живуть вони зараз дуже скромно: у орендованій квартирі на одну зарплату вчотирьох. Син працює, старається з усіх сил, бере підробітки. Гроші даються йому дуже непросто.

А Наталя просто бере та пускає ці гроші на вітер. У неї, наприклад, лампочка в туалеті, горить всю ніч безперервно! А світло серед білого дня в кімнатах, на кухні та в коридорі? До слова, у себе вдома я вмикаю світло лише тоді, коли без нього вже ніяк не обійтися, тобто ввечері. І, зрозуміло, тільки в тій кімнаті, де перебуваю.

Вийшла з кімнати, навіть якщо ненадовго – погасила світло, повернулася – знову ввімкнула, ця навичка вже доведена до автоматизму. Навіщо світити світло, якщо в кімнаті нікого немає? А у невістки світло горить по всій квартирі навіть вдень.

– У нас перший поверх, перед вікнами ростуть дерева, у квартирі весь час сутінки, навіть у сонячний день! – виправдовується Наталя. – Я не можу сидіти у темряві! У мене від цього поганий настрій.

Треба визнати, невістка зовсім не вміє економити. Посуд миє, так воду не виключає. Я їй кажу, ну можна ж потихеньку воду включити, тонким струмком, так витрата менша. Ця вода в платіжках просто золота зараз. Я геть удома взагалі воду вимикаю, коли щось намилюю чи зуби чищу… І дітей треба привчати до економії, я вважаю! Включив воду – швиденько мий руки, не стій, не дивись. Здається – дрібниця! А наприкінці місяця рахунок таки приємно менший.

Коли я вчу невістку, як правильно робити, вона киває головою і робить усе по-своєму. От нещодавно радила їй не купувати всі продукти в одному магазині, а пройтися по різних, пошукати товари на акціях, так можна суттєво зекономити.

Ходити з коляскою магазинами невістка не хоче. Вона вперто отоварюється в тому самому магазині біля будинку, не особливо дивлячись на акції та знижки. Просто бере продукти, які потрібні за списком. Іноді їй щастить – попадає на акцію, але найчастіше ні, і вона бере продукти за повною ціною.

А нещодавно взагалі мішок картоплі викинула, кілограм сім чи навіть вісім. Мені приятелька з дачі привезла, я притягла їм, а вона подивилася і викинула потім! Ви бачили, каже, Поліна Олексіївно, ту картоплю? Там не картопля, а горох! Її чистити замучишся! Не треба мені такого…

Ще один пунктик у невістки – вона терпіти не може речі, що були у вжитку, особливо дитячі. Я їй приносила кілька разів одяг «для дому», сусіди віддавали, у них діти виросли. Чисте все, попрасоване, я сама ще раз усе перепрала. Ні, все мені назад привезли, поверніть, каже, у кого взяли, і більше не беріть, нам такого не треба.

Я впевнена, що з такою неекономною дружиною син ніколи не житиме багато і не вибереться зі орендованого житла. Гроші просто витікатимуть крізь пальці такої горе-господині, як Наталя, скільки не дай. Ну можна було б хоча трошки економніше жити?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page