Нещодавно я потрапила в квартиру в центрі Києва, яку здали відразу після смepті власниці. Величезна запущена квартира з чорним ходом.
Нові господарі – дуже далекі і, мабуть, дуже жадібні родичі. Вони нічого не винесли, не прибрали, не намагалися зберегти. І жити в такій обстановці було дивно – без дозволу чіпати все, ніби господиня вийшла в хлібний. Джерело
Перший час здавалося, хтось повернеться, побачить мене і скаже голосом завуча: що це ви тут робите? Але немає, ніхто не прийшов.
Біля телевізора моток муліне. Ґудзики в вазі. Чеські різнокольорові келихи, красиві, але колишні в постійній експлуатації – з них явно часто пили вино.
За склом фотографія імпортної дівчинки в мантії і шапочці з пензликом. У коморі акуратно упаковані зимові пальта і чоботи типу боти.
Свіжі календарі у всіх кімнатах – перекидні, відривні, настінні, прямо якась манія. Тут стежили за часом.
Читайте також: 4 істини, які Бoг хоче, щоб ви завжди пам’ятали, коли стикаєтесь з труднощами
На кухні в шафці недопиті вітаміни «Коралового клубу». Тут збиралися жити довго і затишно. Ніяких ліків – ніхто не хвоpів.
Господиня жила одна в трьох кімнатах. У ванній різні шампуні для кошенят. Скрізь сильний котячий дух. Кішки тут були на королівських правах, і, мабуть, їх натовпом виштовхали слідом за тpyною.
І відмінна бібліотека. Не декоративна, коли сторінки склеєні, а книги підібрані за кольором і висотою. А така жива, читана, видно все життя поповнюється бібліотека, для задоволення, без снобізму.
А ще багато-багато книг про дідуся господині квартири. Грубезних-прегрубезних, набагато товстіших за Біблію. На кількох мовах.
Скрізь про його всесвітню комyністичну значущість, його геніальність і подяки народів за його діяння.
І ось я прийшла з вулиці, і якби був камін, я могла б підтримувати вогонь за допомогою цієї макулатури. Тоді від неї була б хоч якась користь.
Що залишилося від цієї людини? Київська квартира, здаючи яку, далекі родичі можуть більше не працювати.
Блін, можна помepти в будь-який момент, і нічого з того, що було тобі дорогим, не буде дорогим вже нікому.
Так, є діти, але і їм не треба нічого мого. У них буде своє. Господи, все, що є в нашому житті матеріального – все це такі дрібниці, такі смішні і незначні речі. Та й самі ми …
Виявилося, що до цих пір у мене була надія на безсмepтя)
А тепер ніколи не буду нічого збирати, облаштовувати і думати про потім. Життя неможливо облаштувати раз і назавжди, його можна тільки продовжувати день за днем.
А збирати – тільки враження, жити тільки зараз – щоб було що згадати, коли вже нічого не буде відбуватися.
Мені показали, що буває ПОТІМ. Нічого. Просто приходять чужі люди, затоптують твої сліди і варять каву в твоїй турці.
Читайте також: Не кажіть цього ніколи мамі: фрази, які poзбивають їй сеpце
