fbpx
Життєві історії
Мені подзвонила рідна тітка. Сказала, що я маю залишити все і повернутися з Польщі додому. Тепер моя черга доглядати за бабусею, якщо хочу спадок якийсь

Моїй бабусі зараз 83 роки. Це мати моєї мами. На жаль, моєї мами не стало давно, я й досі дуже шкодую за нею.

Щиро кажучи, у бабусі і так характер був не подарунок, а тут взагалі став поганий. З роками лише гірше все.

За ці 8 років, відколи не стало моєї мами, вона поступово почала зовсім змінюватися на очах не в кращу сторону. Бабуся хоч і досі сама трохи може щось робити для себе, але за нею як за дитиною потрібне око та око.

Спочатку за нею постійно доглядала її друга дочка, моя рідна тітка Світлана, але мабуть їй набридло: вона сказала що спина її підводить, роки вже не ті, і тому не може за нею доглядати – сама, мовляв, потребує догляду.

Я її розумію, у бабусі занадто важкий характер.

Якось ми найняли соцпрацівницю – та тільки приходила, прибере її квартиру, принесе продукти і йде. Як вона терпіла нашу бабусю – уявити важко. Адже бабуся була постійно незадоволена нею.

Після 80 років бабуся сильно довго знаходилася в стаціонарі. При виписці вона довго лежала, знадобився цілодобовий догляд. Всі працюють, всім ніколи. Стали в складчину наймати доглядальницю: платила тітка і її брат – син бабусі, він живе далеко, надсилав грошима. За весь цей час поміняли чотирьох доглядальниць. Жодна з них довго не витримувала бабусю: що вона тільки не робила.

Усе! Тепер ні за які гроші, ні одна доглядальниця бути з нею не хоче. Про нашу бабусю слава вже ходить між людьми.

Що ми тільки не робили! Зрозуміло, що в будинок для людей похилого віку вона не піде, вона категорично відмовляється їхати туди. Пропонували їй дорогий заклад, хороший. Не хоче! Або своя квартира, або в будинок до будь-яких своїх родичів. Тітка до себе брати не хоче – живе в квартирі у чоловіка

Дядько мій теж відмовився брати свою маму, хоч і живе у власному будинку. Він постійно працює, а його дружина не хоче брати на себе цю відповідальність. Та й перевозити бабусю доведеться далеко. А зараз кажуть – мовляв, не довеземо, нехай вдома сидить.

Тепер всі говорять про на мене: мовляв, я наймолодша, можу доглядати.

Та я з дітьми ще навесні виїхала за кордон. Зараз знаходжуся в Польщі. Вже найшла тут роботу і планую залишитися тут до весни.

Тітка щодня мені дзвонить, просить, щоб я повернулася доглядати за бабусею, бо багато років вона за нею доглядала сама. Брат, звісно, за нею доглядати не буде, а його дружина – чужа людина нам. А замість моєї мами, маю доглядати я.

Загалом, тітка з дядьком розраховують лише на мене. Кажуть, що тітка доглядала її багато років, а дядько найбільше грошей давав Та я не знаю, що робити. Чи маю я все покидати повертатися з-за кордону, щоб за їх мамою доглядати, якщо в неї ще діти є? Я ж онучка, чи маю я доглядати бабусю, якщо вона має дітей? Їх же діти не доглядають її.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page