fbpx
Breaking News
23 листопада — день апостола Родіона. Що кaтегopично не мoжна рoбuти в це свято. Та що мaє зрoбuти кожен, щоб весь рік не хвopіти та жити щасливо
Марину в Італію на заробітки покликала подруга. Життя в селі було бiдове і це був єдиний шанс заробити на кусок хліба, за який вхoпuлaся жінка. Сідаючи в бус, зі сльoзaми проваджала хвopу матір та сина. Чоловік, який пuячuв щодня, навіть не помітив відсутності дружини. Марина пересилала додому кожну копійку. Заробивши грошей на хату, сказала сеньйорі, що повертається в Україну, та реакція господині була жaхлuвою. І коли на кордоні давала докyмeнти не могла ані слова розгледіти. Приїхавши додому, сина вона вже не побачила
Одного грудневого вечора Василь, зірвавшись через якусь дрібницю, таки утiк від цілодобового дитячого лементу, тещиних докорів, жінчиного втомленого вигляду, розтріпаного волосся, вицвілого халата у затишок Раїсиної оселі, сусідки, яка його все життя любила. Він нічого не обіцяв, а Раїса ні про що не просила. Думав, десь перегодом Маринка прийде, проситиме повернутися. Доки чоловік раював у чужій хаті, з жалем думаючи, що привільне життя з дня на день закінчиться, дружина, не зачепивши його і словом, мовчки подала на рoзлучення
Сьогодні день зарплати, Тетяна знову додому тягне два великі пакети з продуктами. – Чому так довго? Дочка, не дочекавшись відповіді, пішла з дому голосно гpюкнувши дверима. Втoмлена жінка йде з малятком на руках на кухню. Гори бpудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті – все як і завжди. Тетяна зітхає, садить внучку за стіл, сама відправляється готувати. Скоро має повернутися гoлодний син
Одного разу вночі Оксана з чоловіком cпaли, жінка почула, що він встає. – Куди йдеш, Андрію! – В тyaлет, – відповів. Але пройшло дуже багато часу, вона хвuлюючuсь, пішла подивитись де її кoхaний. У будинку його не було і в тyaлеті теж. Побачила світло у літній кухні. Відкрила двері, а там чолoвік з її мaмoю. В очах пoплuвло. – Згuнь з очей моїх, – кpuчaла шoкoвaнa Оксана. З мамою вона побачилась ввечері наступного дня
Життєві історії
«Мені не повинно бути соромно. Я Віру не примушувала квартиру продавати, вона сама.” Всю дорогу до мами я будувала гіпотези і припущення. Але реальність перевершила всі мої очікування.

– Доню, ми з батьком квартиру продали. – приголомшила мене мама.

– Не знаю, чи вистачить нам на інше житло. Можна ми до тебе поки? Джерело

Я зітхнула. До мене якось можна, але чоловік що скаже? Квартира ж і його теж.

– Мамо, я тобі пізніше подзвоню, із Стасом порадитися треба.

– Дожили. Щоб дати притулок батькам треба дозволу питати! – зітхнула мама. – Гаразд, буду чекати дзвінка.

У чоловіка було тільки одна умова: щоб тато не пив. Я передзвонила, озвучила побажання чоловіка. мама пообіцяла поговорити з батьком.

– Ми тоді збиратися будемо. Дні через 3-4 чекайте.

Про причини, що спонукали батьків знятися з насидженого місця, я вирішила запитати особисто. Хоча, дивно це все: наскільки я знаю, ніякого переїзду у них не планувалося. Та й що значить “вистачить нам на інше житло”? Річ ясна, що справа темна.

– Алло, Стас. Я поїду до мами, щось тривожно мені. Вечерю сам розігрієш, добре?

– Звичайно. Як що дізнаєшся – подзвони обов’язково. – відповів чоловік.

Всю дорогу від будинку до мами, я будувала гіпотези і припущення. Але реальність перевершила всі мої очікування. Я зайшла в під’їзд і почула, як жінка спускається по сходах і розмовляє по телефону:

– Так, всю суму віддали. Зойка будинок побудуємо, Ванюшку вчитися відправимо. А що? Вона тоді Ваську у мене відбила, я ним перша познайомилася. Це повинна була бути моя квартира! Так що гроші мої по праву!

І голос-то знайомий! Точно! Тітка Іра, сестра мамина. Васька – мій тато, по ходу. А гроші, мабуть, мама їй дала. І що, мама продала квартиру, щоб Зої – сестрі моїй двоюрідній, будинок побудувати?

Марення сивої кобили якесь. Я прошмигнула за під’їзні двері. Голос лунав уже поруч:

– Так-так, тільки потім треба сказати, що Юру вилікували. А поки – трубку не беріть, типу за кордоном на операції. А чому мені має бути соромно? Я Віру не примушувала квартиру продавати, вона сама! Все, я скоро буду. Тільки в ресторан сходжу, хоч раз в житті побувати! Поки що!

Тепер точно все сходиться: Віра – моя мама. Я натягнула капюшон і нахилила голову. Тітка Іра вже відійшла від під’їзду. Я зітхнула і приготувалася. Один два три! Я пробігла повз тітки, вихопила сумку у неї з рук і згорнула через арку.

– Допоможіть! Тримай злодія! Там же гроші! – пролунали за спиною крики тітки Іри.

Навряд чи огрядна тітонька мене наздожене. Але по дворах я попетляла. Віддихавшись, я забігла в під’їзд до колишнього однокласника. Сподівалася, що він ще там живе. Я подзвонила в двері.

– О, ти яким вітром? – здивувався мені Мишко.

– Пити! – ледве прошепотіла я.

Висьорбав півлітра холодної води, я пройшла до нього на кухню.

– Є у що переодягнутися? У нас з сестрою твоєю один розмір. Давай запозичимо що-небудь? – попросила я.

Мишка пішов в кімнату, а я відкрила сумку. Грошей – купа! Реально мама майже все тітці Ірі віддала. Я дістала телефон з кишені, набрала маму і в лоб запитала:

– Навіщо тітці Ірі гроші?

– Юрочка, ну, син Зойки, племінниці моєї, хворий дуже. А ти сама знаєш, яка ситуація у них в сім’ї.

Ми з твоїм батьком подумали і вирішили, що допомогти треба. Житло – справа наживна, а у хлопчика рахунок на дні йде. Ось, вони сьогодні вилетіти повинні були.

А Іру обікрали! Уявляєш, прямо біля під’їзду нашого! Я їй 0,5 мільйона віддала, все вкрали! Поліцію чекаємо. Але навряд чи знайдуть. Іра розгледіла тільки те, що двометровий амбал був.

– Який жах! – зітхнула я, подумки дякуючи тітоньці за схильність до перебільшення.

Про гроші я вирішила нічого не говорити. Не зізнаватися в крадіжці.

А ось чоловікові я все розповіла. І ми вирішили купити батькам квартиру – це ж їхні гроші. А щоб ніякі тітки Іри знов не розвели моїх довірливих батьків, квартиру вирішили оформити на мене. Чесне слово, я б зізналася мамі, але соромно – жах. Нехай так і думають, що гроші вкрадені.

А то, хіба мало, мама знову все тітці віддасть. треба буде акуратно вивести її на чисту воду, з її брехнею. Ну нічого, я обов’язково що-небудь придумаю.

Читайте також: «I що тeпер, я за тобою все жuття доглядати повинна?»

Related Post