Я вже, можна сказати, життя прожила, і добре розумію, що в житті треба вміти економити, бо гроші пускати на вітер – то не діло, так ніколи до нічого не доробишся.
А мій син з невісткою наче не розуміють цього – живуть на широку ногу і плачуться, що не можуть назбирати на квартиру. Я прийшла до висновку, що економити вони не вміють, коли порівняла свої платіжки за комунальні послуги і їхні.
З такими темпами, віддаючи такі суми за комуналку, на своє власне житло вони накопичать ще не скоро.
У сина з дружиною двоє дітей, і живуть вони зараз дуже скромно: у орендованій квартирі на одну зарплату вчотирьох. Син працює, старається з усіх сил, бере підробітки. Гроші даються йому дуже непросто. Невістка зараз Марина сидить у декреті, не працює.
Їм би хоч трохи затягнути пояси, але невістка так не вміє, вона просто бере та пускає ці гроші на вітер. Економити вона зовсім не вміє. Посуд миє, так воду не виключає.
Я їй кажу, ну можна ж потихеньку воду включити, тонким струмком, так витрата менша. Ця вода в платіжках просто золота зараз. Я вдома взагалі воду вимикаю, коли щось намилюю чи зуби чищу… І дітей треба привчати до економії, я вважаю.
Коли я вчу невістку, як правильно робити, вона киває головою і робить усе по-своєму. От нещодавно радила їй не купувати всі продукти в одному магазині, а пройтися по різних, пошукати товари на акціях, так можна суттєво зекономити.
Але робити це невістка не хоче, каже, що їй важко ходити з коляскою по магазинах. Вона вперто отоварюється в тому самому магазині біля будинку, не особливо дивлячись на акції та знижки. Просто бере продукти, які потрібні за списком.
Мені на початку осені подруга з дачі привезла мішок картоплі. А я вирішила цю картоплю сину з невісткою віддати. Але Марина цю картоплю просто викинула, сказала, що вона занадто маленька, її чистити втомишся!
Я б, наприклад, ніколи так не зробила, можна було придумати з цієї картоплі безліч страв приготувати. Відварити картоплю в мундирах, а потім трохи підсмажити, часничку додати – це ж яка смакота! Та невістці простіше було все викинути.
Ще один пунктик у невістки – вона терпіти не може речі, що були у вжитку, особливо дитячі. Я їй приносила кілька разів одяг «для дому», сусіди віддавали, у них діти виросли. Чисте все, попрасоване, я сама ще раз усе перепрала. Ні, все мені назад привезли, поверніть, каже, у кого взяли, і більше не беріть, нам такого не треба.
Я впевнена, що з такою неекономною дружиною син ніколи не житиме багато і не вибереться зі орендованого житла. Гроші просто витікатимуть крізь пальці такої господині, як Марина, скільки не дай. Ну можна було б хоча трошки економніше жити? Мені сина шкода, адже він один працює.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.