Моя свекруха ще до нашого заміжжя з чоловіком другу свою квартиру, яку багато років здавала в оренду, переписала на свою доньку, зовиця вже тоді була заміжня і чекала дитину.
Мій чоловік Василь був тоді ще неодружений, жив з батьками, тато з мамою сказали, що батьківська хата залишиться йому, тому тоді мій чоловік, ще зовсім молодий, був не проти.
А через роки ми з Василем одружилися, жити не було де, тому стали орендувати квартиру.
Бувало, що свекруха скаже нам, для годиться, що їх квартира, коли їх не стане буде належати моєму чоловікові, адже вони одну квартиру віддали доньці. Але, щиро кажучи, я дуже сумніваюся в цьому, адже останнім часом мова навіть не ведеться, а зовиця якось обмовилася, що претендуватиме на половину батькової квартири, адже теж має права на неї, коли батьки віддали квартиру їй, то брат був маленьким, якби Василь був старшим, то квартира б ця належала б йому.
А тепер вони разом біля батьків, на старості років обох їм допомагають, то й квартира батьківська має ділитися навпіл.
Якщо зовиця про це говорить, то я більш ніж переконана, що це все вони з свекрухою вже переговорили. І буде так, як говорить сестра Василя.
Навіть, коли в нас народився синочок, свекри навіть і не збиралися нам нічим допомагати. Я розуміла, що я їм чужа людина, вони мені нічого не винні. Змирилася, що не допомагають, думаю, значить, і я їм винна нічого не буду.
А пару місяців тому я залишилася без роботи, важко жити на одну зарплату чоловіка, ще й оренду потрібно платити. Постійно без світла і зв’язку, а в столиці непросто сидіти з малою дитиною, особливо, коли все на електриці.
Загалом нам дуже складно.
А на днях подзвонила свекруха, вона сказала, щоб ми перебиралися на дачу їх, там є грубка, мати чоловіка переконана, що там можна зробити ремонт і дуже легко перезимувати зиму, адже в сусідів є колонка і вони планують теж зиму жити там.
Що було найприкріше, що в свекрів трикімнатна квартира, але вони не покликали до себе нас.
Мені родина сказала, щоб я сама просилася жити до свекрухи, адже вони обіцяли свою квартиру нам.
А я не знаю, що мені робити, я не хочу робити ремонт на дачі свекрів за останні гроші, адже вона дістанеться зовиці, а жити без ремонту там з дитиною малою теж не дуже добре. Та й проситися жити до свекрухи я не хочу, якби вона хотіла, то сама б запросила нас. Як бути далі, який вибір зробити?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую