fbpx
Життєві історії
Мені дуже сподобався Михайло, та він сказав, що вже одружений. Але ми стали з ним зустрічатися. А вже через пів року Михайло пішов з сім’ї. Я була щасливою, що все так добре склалося

Якось в обідню перерву, ми вирішили піти в кафе випити смачненької кави. Там сидів приємний, але зовсім незнайомий мені хлопець. Ми зустрілися з ним поглядом і я миттю відчула, що це він, моя друга половинка, яка послана мені долею. Мені потрібно було якомога швидше познайомиться з ним і дати зрозуміти йому, що я ним зацікавилася, він мені сподобався. Ми сіли недалеко від його столика і стали розмовляти на різні теми. Подруги розповідали якісь свої сімейні справи, а я робила вигляд, що мені цікаво їх слухати, а насправді ж, постійно дивилася на цього хлопця, я сподівалася, що він візьме ініціативу в свої руки і сам перший підійде зі мною познайомитися. Але він все сидів, а коли ловив мій погляд, то відвертався і здавалося ховав очі. Через декілька хвилин, я вирішила, що сама стану ініціатором нашого знайомства і направилася до нього.

Підійшовши до його столика я відразу привіталась з ним і сказала:

– Я думала, що, можливо, ти сам захочеш сам зі мною познайомитися, але ти не наважився.

– Мене звати Михайло, – сказав спокійно він.

– Дуже приємно, а мене Оленка.

Я без запрошення сіла за столик Михайла і продовжила з ним бесіду.

– А знаєш, ти мені відразу сподобався і я вирішила не втрачати час, адже, можливо, ти і є моя доля.

Михайло посміхнувся і відвів погляд в сторону.

– Як би тобі сказати, – став підбирати слова хлопець. Я вже одружений і у мене росте донька. Найбільше, що я можу запропонувати – це дружні стосунки.

Чесно кажучи, Михайло дуже здивував мене цією фразою. Мало того, що приємний симпатичний чоловік, так ще й виявився такою порядною людиною.

– Що ж, твоїй дружині дуже пощастило. Була рада новому знайомству, – сказала я і просто розвернулася та пішла.

По дорозі до свого офісу, я все думала, ну навіщо я постійно лізу зі своєю симпатією перша, чому не чекаю того, що зі мною познайомляться першими. Я була засмучена і розчарована. Я сіла на своє робоче місце і продовжила працювати.

Тут до мого кабінету хтось зайшов. Я підняла очі і в дверях побачила Михайла. Я була не аби як здивована.

– Що ви тут робите?

– Це ви? Оце збіг. Ваша фірма викликала майстра, у вас щось було з комп’ютером, а я прийшов полагодити його.

Тільки зараз я згадала, що буквально вчора залишала заявку. У мене з комп’ютером були якісь серйозні проблеми.

– Що ж, проходьте. Ось вам мій комп’ютер, не буду заважати.

З цими словами я встала і пішла.

Я сиділа і чекала, коли Михайло закінчить з моїм комп’ютером. Все думала про нього. Симпатичний, порядний, працює – все добре, але має один недолік – він одружений. Я вирішила, якщо доля зводить нас вже вдруге разом, то це знак і, як то кажуть, від долі не втечеш.

– Ви як раз вчасно. Я вже практично все закінчив.

– Пам’ятаєш, в кафе, ти сказав, що я можу розраховувати тільки на дружбу або приятельські відносини? Так ось, я не згодна з цим.

Він здивовано дивився на мене.

Після цього ми почали з ним зустрічатися. А через пів року він пішов зі своєї сім’ї і тепер ми живемо разом. Можливо я зробила неправильно, але ми дуже щасливі. Я тоді не помилилася, це була моя доля. А я – його.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook