fbpx

Мені дуже подобається моя старша невістка, вважаю, що синові пощастило і з дружиною, і з сватами, які є дуже заможними людьми. Я хотіла, щоб мій молодший син Степан взяв собі за дружину сестру невістки, Настю, дуже хорошу дівчину. Але він мене не послухав і одружився з жінкою, в якої є дитина

У мене є два сина і донька. Я завжди дбала про них, як про найцінніші перли і бажала їм лише найкращого. Старший син Петро давно одружився, у нього чудова дружина, Олечка, і двоє діток. А от молодший, Степан, все ніяк не міг обрати собі дівчину до пари. У мене була для нього чудова кандидатура – молодша сестра моєї невістки Олі, Настя.

Не дівчина, а золото – і красива, і розумна, працює лікаркою, та й мій Степан припав їй до душі. І свати мої – дуже заможні люди, моєму старшому сину пощастило з ними. І Степану б пощастило, якби він одружився з Настею. Але він зробив все по-своєму, вибрав собі в дружини жінку з дитиною.

Я була проти, але він моєї думки не питав. Інших варіантів, як  прийняти його рішення і змиритися з ним, у мене не було, інакше я могла втратити сина. Але матеріально молодим ми не допомагаємо, нехай все самі заробляють. Син із сім’єю знімає квартиру недалеко від нас.

Нещодавно його дружина народила нам онука і сидить вдома в декреті. У вихідні просять мене посидіти з обома дітьми, так як, мовляв, втомлюються і хочуть побути удвох.

Я не проти – з рідним онуком, завжди будь ласка, а от чужа дитина мені не потрібна. Невістка моя дуже хитра, відразу вловила суть, то ж сказала, беріть обох дітей, а то і з рідним онуком не дозволю бачитись. А навіщо мені ще й чужа дитина, у мене і своїх онуків п’ятеро. Ну ні – так ні. Я шантаж не люблю і на нього не піддаюся, хоча онука люблю і спілкуватися хочу.

Невістка звернулася до моєї іншої невістки, дружини старшого сина, мовляв, давай разом будемо проти свекрухи і зовсім онуків не давати. Нікуди вона не дінеться, скучить за дітьми. Але дружина старшого сина навідріз відмовилася і все розповіла мені. Але я мовчу. Невістка доросла людина, і сама повинна розуміти, кому і що можна говорити, а кому – ні.

Зверталася невістка за допомогою і до моєї дочки, щоб допомогла впливати на мене або побути недільної нянею сама. Донька не проти няньчити, але тільки свого рідного племінника і то не часто і не довго, у неї і своїх двоє дітей.

Чужу дитину приводити в свій будинок, сім’ю та до своїх дітей вона, теж, не хоче. Невістку такий варіант знову не влаштовує. Прийшла вона в суботу з дітьми і влаштувала мені концерт, намагалася мене розчулити. Розповідала, що діти один одному брат і сестра і їх не можна розлучати. Але мені все одно, я вже рішення прийняла.

Я тут причому? Твоя дитина – сама і виховуй. Я ж не винна, що у дівчинки немає ні тата, ні інших бабусі з дідусем. Батьки невістки теж не хочуть приймати цю дівчинку. Вони свого часу попереджали доньку, що дитину, народжену поза шлюбом, не приймуть. Так хто ж їй винен, що вона слухати не захотіла і по-своєму зробила? Сама накоїла, сама і розсьорбуй.

Ось я і дала пораду невістці, щоб вона не скидала свої проблеми на інших людей. Якщо їй важко в усьому розібратися, нехай іде до психолога. «Може, все-таки, ти сама винна» – сказала я їй. Вона образилася і наговорила мені всяких неприємних речей.

Мене її образи не цікавлять, але ось внука і сина шкода. Але я попереджала сина. Тепер чекаю, коли з невістки пиха спаде. Мені чужі діти не потрібні, мені і своїх достатньо. Як все це пояснити їй?

Фото ілюстративне – znak.

You cannot copy content of this page