В Німеччину я поїхала 4 роки тому, коли дізналася, що у мого чоловіка є роман на стороні.
Я з тих жінок, що не вміють робити розборки чи відстоювати своє.
На той час ми з чоловіком у шлюбі були вже 12 років, ростили 10-річну донечку.
Я була впевнена, що у нас все добре, ми якраз квартиру купили, ремонт зробили і вже мали переїжджати.
Та тут мені добрі люди донесли, що вже майже місяць мій чоловік в нашу квартиру не один ходить, а з білявкою.
Я не вірила, тому в черговий раз, коли він мені сказав, що йде на квартиру ще щось там доробляти, я вирішила прослідкувати за ним. Сіла в кущі і стала чекати.
Мені аж ноги підкосилися, коли я побачила, як мій чоловік йде в нашу квартиру не один.
Мільйон думок, і мільйон варіантів дій та рішень одночасно пронеслося в моїй голові. Я хотіла вийти, щоб вони мене побачили, потім подумала, що краще вже в квартиру зразу зайти. А потім, ще раз добре подумала, і вирішила, що поїду я додому.
Ввечері чоловік, ніби й нічого не було, повернувся додому, і став мені розповідати, що він робив на квартирі, і як він втомився.
– Ще трохи, і ми переїдемо, – по-діловому пообіцяв мені чоловік.
Я лише кивнула головою, бо знала, що якщо скажу лише слово, то вже не зупинюся.
А потім я придумала історію, що хочу поїхати на кілька місяців до подруги в Німеччину, щоб швидше придбати меблі.
Чоловік погодився, і я поїхала. Далі я дитину нашу до себе теж забрала.
А йому нарешті сказала, що все знаю (на відстані це було легше зробити).
Як не дивно, але чоловік не переконував мене, що це неправда. Він чесно зізнався в усьому, але дуже просив пробачити його.
– Це була помилка, яка ніколи не повториться. Я не хочу руйнувати родину. Ти хоча б заради дитини подумай, – не переставав благати мене чоловік.
Я пообіцяла йому, що поки-що на розлучення подавати не буду. Так і живемо: я – тут, в Німеччині, а чоловік вдома.
Якщо чесно, я не знаю, що робити. При розлученні доведеться ділити квартиру, на придбання якої ми витратили стільки сил і грошей.
Я тут непогано заробляю, але всі гроші відкладаю, бо просто не знаю, що мене чекає.
Чоловік постійно телефонує, благає повернутися. А у мене наче камінь на душі, і щось не пускає мене до нього.
Що це – образа, яка мине? Чи наш шлюб просто тріснув і вже нічого не повернеш?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.