fbpx
Життєві історії
Мені була потрібна нова куртка, тому я поїхала до своїх батьків і попросила гроші у мами. Вона дуже здивувалася, запитала, чому чоловік мені її не купив, але дала мені дві тисячі гривень

Коли ми оголосили родичам, що будемо одружуватися, мама мого чоловіка пообіцяла нам бабусину квартиру. Але за кілька тижнів до нашого весілля вона передумала і віддала цю квартиру сестрі чоловіка. Свекруха вирішила, що доньці житло потрібніше.

Тетяна теж вирішила виходити заміж, і спеціально так поспішала, щоб нам квартира не дісталася. Ми з чоловіком пішли жити на знімне житло. А потім я зрозуміла, що чекаю дитину. Нам почало не вистачати грошей, і коли я лежала тиждень в стаціонарі, він зібрав наші речі і перевіз до своєї мами.

З лікарні я одразу поїхала до свекрухи. Мені це не сподобалося, особливо те, що чоловік прийняв таке рішення сам, навіть не порадившись зі мною. Я йому про це сказала, але він відповів, що іншого варіанта ми все одно не мали.

Не можу сказати, що свекруха якось мене зачіпала. Просто вона робила все, щоб наголосити на моїй статусі гості в її будинку. До плити не підпускала, до прибирання теж, все під приводом турботи про мене. Але на її обличчі великими літерами було написано, що вона тут господиня, а мені треба сісти у куточок і мовчати.

Частину зарплати чоловік віддавав мамі на господарство, решту віддавав мені, залишивши собі трохи на особисті потреби. Я купувала вітаміни, одяг нам за потреби, дещо з продуктів. Сама я працювала трохи, але зарплата в мене була дуже скромною.

Свекруха не втрачала можливості прокоментувати мої покупки. Молоко завжди було не тієї марки, хоча мені воно подобалося, йогурти не ті, фрукти теж, м’ясо я взагалі вибирати не вмію, а на одяг витрачаю неймовірно багато, хоча можна одягтися набагато бюджетніше.

Говорила вона спокійно, начебто просто до речі прийшлося, але робилося це постійно і в присутності чоловіка. У результаті вона переконала сина, що його дружина не вміє розпоряджатися грошима. Чоловік став віддавати всю зарплату мамі, йому самому гроші були майже не потрібні. На роботу його возив автобус від заводу, обід йому збирала мама з собою, навіщо йому гроші?

Мене не влаштовувало те, що всі фінанси зосередилися в руках свекрухи. Я пробувала з чоловіком на цю тему розмовляти, але він не розумів, що мене не влаштовує. Адже мама веде весь побут, вона готує, купує продукти, логічно, що в неї й усі гроші. Вона ними краще розпорядиться. А тобі якщо щось потрібне, то ти їй просто скажи, вона тобі виділить потрібну суму.

Мене обурювало від думок, що я повинна випрошувати гроші у свекрухи. А доводилося саме випрошувати, бо мама чоловіка все знала краще. Наприклад, який одяг мені потрібний, а який ні. Коли я попросила у неї гроші на нову курточку, свекруха мені нагадала, що скоро мені будуть потрібні гроші на дитячі речі, тому треба відкладати.

Але нова куртка мені справді була потрібна, тому я поїхала до своїх батьків і попросила гроші у мами. Вона дуже здивувалася, запитала, чому чоловік мені її не купив, але дала мені дві тисячі гривень.

Про перукарню теж і мови не могло бути, свекруха сказала, що це погана прикмета – стригти волосся в моєму цікавому стані. В поліклініку я мала йти лише державну, де великі черги, бо в приватній треба платити багато грошей.

Тут навіть проблема не в грошах, яких чоловікові та його мамі шкода витратити на мене та майбутню дитину. Тут справа в ставленні до мене взагалі. Це я зараз ще хоч якісь свої гроші маю, а потім що буде, коли я не працюватиму? Постійно на уклін до свекрухи ходити чи у своїх батьків просити? А навіщо я взагалі заміж тоді виходила?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page