Після чотирьох років економії і накопичення грошей, ми з чоловіком нарешті назбирали суму, достатню для першого внеску за квартиру. Але зараз з’явилася інша проблема – ми не можемо вибрати район.
Одружені ми 4 роки, перший час ми жили з мамою мого чоловіка, бо мої батьки живуть в іншій області, а у нас тут робота. Мама завжди мене вчила: поважай, будь вдячна, поступайся, бо ти не господиня. Я саме так і робила, щоб в сім’ї не було негараздів – поступалася.
А зараз мені потрібно поступитися дуже важливим для сім’ї питанням — вибором району, в якому ми будемо мешкати. Чоловік вибрав місце, поближче до його мами.
– Цей район дуже хороший, – каже чоловік, – тут я виріс, тут мама живе. Тут і для майбутньої дитини є все: садок, школа, гуртки та басейн. Та й як мати залишиться тут одна? Вона ж звикла до того, що ми поряд. Я ж у неї єдиний син.
А мені більше подобається варіант купити квартиру на околиці: через кілька років там буде теж вся необхідна інфраструктура, зате зараз їх накопичення становитимуть добрий перший внесок, та й іпотечний платіж буде цілком посильним. Крім того, треба буде і ремонт робити, і якось обставлятися.
Чоловік стоїть на своєму: поряд із мамою, у тому районі й крапка. А там ціни в рази вищі. І іпотечний платіж буде більшим, так що ремонт ми робитимемо ще років 5. Віктор запевняє мене, що ми справимося, мовляв, мама допоможе, поряд же будемо. Вже якщо брати на себе боргові зобов’язання на багато років, то краще за престижний район, а не за метри на околиці.
А я не хочу, якби міг заробити, то вже зробив би це. І чотири роки ми б із мамою його разом не жили. Щось не квапився він підробляти. Вийде напевно так, що іпотечний платіж стане непосильним тягарем. І доведеться так і жити з мамою, щоби звести кінці з кінцями.
Я не бачу проблеми, у будні все одно робота бачитися не дасть, а у вихідні можна й доїхати. Автобуси та маршрутки ходять регулярно. Навіщо переплачувати заради примхи. Але Віктор непохитний: або в районі, де мешкає його мама, або ніде.
Це Віра Петрівна каламутить воду, я впевнена. Інакше як же, вона не зможе контролювати, як син живе. Важко їздитиме і перевірятиме: чим годую, як перу і прибираю. А як на мене, що далі, то краще. Тим більше, якщо це ще й вигідніше у матеріальному плані.
Не погоджуся, легше вже зараз гроші поділити і мені взяти окремо іпотеку на одну в тому районі. Нам не потягнути і платіж, і декрет, і ремонт. Проміжний варіант: ні нашим, ні вашим, Віктор теж розглядати не хоче. Ось що робити?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
