У мене є двоє дітей: старший син і молодша дочка. Вони обоє вже дорослі, мають власні сім’ї.
Мені 67 років, і я все життя допомагала дочці, бо сподівалася, що саме вона догляне мене в старості.
Ми з чоловіком одружилися пізно, нам обом уже було по 30 років.
Іван мій захопився кар’єрою, працював начальником, тому і припізнився з одруженням. А я теж ніяк не могла зустріти людину, з якою хотіла б прожити все жити.
Але одного разу доля таки нас звела, і після того ми вже не розлучалися.
У мене був найкращий чоловік в світі – добрий, турботливий, розважливий. В шлюбі у нас народився син Тарас, якому зараз 36 років, і дочка Тетяна, якій 32 роки.
Ми з чоловіком жили душа в душу. Мали власну квартиру, яку чоловік отримав на роботі.
Коли діти виросли, ми їм обом зробили гарне весілля.
Син пішов жити до невістки, а для дочки ми з сватами скинулися і купили однокімнатну квартиру.
Відколи син одружився, ми з ним трохи віддалилися, бо мені завжди здавалося, що невістка мене недолюблює і не рада бачити в своєму домі.
А от з дочкою зовсім інша історія, я у неї вдома щодня, приходжу, щоб допомогти з внуками. Я дочку на роботу давно відпустила, а сама внуків доглядаю.
І за той час, поки я в них сиджу, я і приберу, і виперу, і вечерю приготую, щоб дочці, яка повертається з роботи втомленою, було менше роботи.
Одним словом, допомагала чим могла. Чоловіка мого, на жаль, не стало минулої осені, і відтоді сім’я дочки для мене – єдина розрада.
Але днями дочка моя мене дуже засмутила. Вона хоче, щоб свою двокімнатну квартиру я переписала лише на неї. Тетяна вважає, що їй потрібніше, ніж брату.
Прохання дочки мені дуже не сподобалося, адже я і так їй дуже допомогла.
Мені здається, що буде дуже негарно, якщо я обділю сина спадщиною, я планувала свою квартиру записати на двох дітей в рівних частках.
Але Тетяна образилася, сказала, що я взагалі б могла впустити її з дітьми в свою двокімнатну квартиру, а сама переїхати в їхню однокімнатну.
Зробити так я теж не можу, бо якщо я впущу їх в свою квартиру, то потім вже точно важко буде виселити їх.
Та й син образиться, і буде правий. Адже виходить так, що я все життя лише для дочки стараюся, а для нього – нічого.
Я заплуталася, порадьте, що мені робити? Як правильно поділити дітей?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна