fbpx

Мені 67 років, і я все життя допомагала дочці, бо сподівалася, що саме вона догляне мене в старості. Але днями дочка моя мене дуже засмутила. Вона хоче, щоб свою двокімнатну квартиру я переписала лише на неї. Тетяна вважає, що їй потрібніше, ніж брату

У мене є двоє дітей: старший син і молодша дочка. Вони обоє вже дорослі, мають власні сім’ї.

Мені 67 років, і я все життя допомагала дочці, бо сподівалася, що саме вона догляне мене в старості.

Ми з чоловіком одружилися пізно, нам обом уже було по 30 років.

Іван мій захопився кар’єрою, працював начальником, тому і припізнився з одруженням. А я теж ніяк не могла зустріти людину, з якою хотіла б прожити все жити.

Але одного разу доля таки нас звела, і після того ми вже не розлучалися.

У мене був найкращий чоловік в світі – добрий, турботливий, розважливий. В шлюбі у нас народився син Тарас, якому зараз 36 років, і дочка Тетяна, якій 32 роки.

Ми з чоловіком жили душа в душу. Мали власну квартиру, яку чоловік отримав на роботі.

Коли діти виросли, ми їм обом зробили гарне весілля.

Син пішов жити до невістки, а для дочки ми з сватами скинулися і купили однокімнатну квартиру.

Відколи син одружився, ми з ним трохи віддалилися, бо мені завжди здавалося, що невістка мене недолюблює і не рада бачити в своєму домі.

А от з дочкою зовсім інша історія, я у неї вдома щодня, приходжу, щоб допомогти з внуками. Я дочку на роботу давно відпустила, а сама внуків доглядаю.

І за той час, поки я в них сиджу, я і приберу, і виперу, і вечерю приготую, щоб дочці, яка повертається з роботи втомленою, було менше роботи.

Одним словом, допомагала чим могла. Чоловіка мого, на жаль, не стало минулої осені, і відтоді сім’я дочки для мене – єдина розрада.

Але днями дочка моя мене дуже засмутила. Вона хоче, щоб свою двокімнатну квартиру я переписала лише на неї. Тетяна вважає, що їй потрібніше, ніж брату.

Прохання дочки мені дуже не сподобалося, адже я і так їй дуже допомогла.

Мені здається, що буде дуже негарно, якщо я обділю сина спадщиною, я планувала свою квартиру записати на двох дітей в рівних частках.

Але Тетяна образилася, сказала, що я взагалі б могла впустити її з дітьми в свою двокімнатну квартиру, а сама переїхати в їхню однокімнатну.

Зробити так я теж не можу, бо якщо я впущу їх в свою квартиру, то потім вже точно важко буде виселити їх.

Та й син образиться, і буде правий. Адже виходить так, що я все життя лише для дочки стараюся, а для нього – нічого.

Я заплуталася, порадьте, що мені робити? Як правильно поділити дітей?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page