Мені 65 років, 25 років тому я розлучився з першою дружиною, з якою прожив майже 20 років. Одружилися ми рано, нам ледве виповнилося 20 років. В шлюбі у нас народилося дві доньки. Ми жили нормально, але коли нам обом виповнилося по 40 років, ми вирішили розійтися. Причина – моя дружина мені зрадила.
Розходилися ми складно, але все ж закінчилося все мирно. На той час я непогано заробляв, у нас був свій великий заміський будинок, який після розлучення я вирішив залишити колишній дружині і дітям. Одній доньці на той момент було 18 років, іншій – 16.
Незважаючи на натягнуті складні відносини з колишньою дружиною, я зберіг відносини з дітьми, брав участь в їх житті і залишився хорошим батьком для них. Коли доньки виходили заміж, я допоміг їм зробити весілля, додав грошей при покупці квартири. У кожної доньки є двокімнатна квартира. Не зважаючи на розлучення, з доньками я зберіг теплі родинні відносини.
Практично відразу після розлучення я зустрів свою другу дружину, яку дуже полюбив, і з якою прожили разом більше двадцяти років. Її дочка для мене, як рідна і нас з нею теж чудові відносини. Я навіть вдячний першій дружині за зраду, інакше я б не зустрів Олену, цю чудову жінку, з якою я прожив чудове життя.
На жаль, рік тому її не стало. Моя друга дружина несподівано для всіх покинула цей світ. Для мене це було непоправною втратою. За час нашого спільного життя ми купили велику трикімнатну квартиру, але зараз я в ній залишився сам. Донька Олени теж давно вийшла заміж і поїхала з чоловіком за кордон. Я ще працюю, добре заробляю і достатньо себе почуваю.
І ось тепер мої дорослі діти від першого шлюбу всіляко намагаються мене вмовити помиритися і з’їхатися з колишньою дружиною. Твердять, що удвох на старості все ж краще. А я не хочу. Для мене це абсолютно чужа людина. Людина негативна в усіх відношеннях. А я після моєї другої дружини на першу взагалі дивитися не можу.
Моя перша дружина після нашого розлучення заміж більше не виходила. З своїм начальником, з яким вона мені зрадила, вона відразу розійшлася. Але мені вже це було байдуже, адже мені пощастило зустріти Олену і це був найбільший подарунок долі.
Не знаю що мені робити. З однієї сторони доньки праві, одному на старості важко, але з колишньою дружиною теж не можу і не хочу жити.
Старша донька часто приїжджає до мене, допомагає готувати, прибирати і щоразу не забуває нагадати мені про колишню дружину, ніби підштовхує мене до прийняття рішення. Але я відчуваю, що не готовий. І напевно, не буду готовий ніколи.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
