Мені 65 років, я вирішила записати свою квартиру на невістку, а тепер через це вся рідня зі мною не хоче спілкуватися.
Таке рішення я прийняла тому, що вважаю, що мій син завинив перед цією людиною, тому я замість нього хочу їй повернути борг.
Не знаю, чому ніхто мене не підтримує і не розуміє цього.
18 років тому мій син Іван одружився з Наталкою. Відразу скажу, що дівчина мені дуже сподобалася, і я дала своє благословення на їхній шлюб.
Я з чоловіком маю однокімнатну квартиру, тому при всьому моєму бажанні прийти до нас жити вони не могли.
У сватів двокімнатна квартира, але там ще було двоє молодших дітей, тому йти до них теж був не варіант.
В результаті молодята зняли квартиру, а ми з сватами допомагали її оплачувати.
Дочки у мене ніколи не було, то ж невістку я полюбила як рідну.
І вона теж ставилася до мене дуже добре – щодня мені телефонувала, часто приходила з тортиком на чай.
Мені всі сусіди тут заздрили – такі гарні стосунки у мене були з невісткою!
А одного разу Наталя мені зателефонувала, вся в сльозах, і сказала, що мій син від неї пішов.
Прийшов додому, став складати валізи, повідомив, що у нього є інша, і закрив за собою двері.
Я не могла повірити в те, що чула, адже я не думала, що мій син на таке здатен.
Але на наступний день Іван сам прийшов до мене, і розповів, що у нього є Ірина, яка чекає від нього дитину.
Син дуже радів, що у нього нарешті буде спадкоємець, бо з Наталею вони прожили 10 років, але дітей у них не було.
В цій ситуації я стала на сторону невістки, і відразу повідомила синові, що іншу невістку, крім Наталки, ніколи не прийму.
Потім я навела справки про цю Ірину – вона старша за мого сина на 5 років, розлучена, має дитину від першого шлюбу, житлом забезпечена.
Іван розлучився з Наталкою і відразу розписався з Іриною, а невдовзі у них народився син.
Я, як і обіцяла, другу невістку не прийняла, я її навіть не бачила.
Внука син кілька разів до мене привозив, але я не прив’язуюсь до цієї дитини.
У мого сина все добре, вони з Іриною і квартиру мають, і машину, так що Іван забезпечений, йому моєї однокімнатної квартири і не треба.
А Наталі пригодиться, вона ж зовсім сама залишилася.
Зараз їй 38 років, я не раз їй казала, щоб вона своє життя теж влаштовувала, а вона відповідає, що не може, бо ще досі любить свого законного чоловіка – мого Івана.
Так і живе сама, ходить на роботу, і повертається в пусту знімну квартиру, а нещодавно кота собі завела.
На вихідних до мене приходить, ми з нею любимо про життя поговорити.
Ось я і вирішила, записати квартиру на невістку, чоловіка мого не стало рік тому, а вона точно мене догляне, не залишить напризволяще.
Родичі мене картають, кажуть, що це дуже неправильно по відношенню до сина, але я так не думаю.
Іван дуже завинив перед Наталкою, по суті – він їй життя перепаскудив, так що мій обов’язок – хоч трохи їй допомогти.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
