Мені 63 роки, я останніх 20 років на заробітках була. А тепер повернулася додому, щоб сповістити дітям важливу новину, навіть цілих дві – я з заробітками вже закінчую, і я вирішила заміж виходити.
Навіть не знаю, яка з цих двох новин засмутила моїх дітей більше.
У мене є дві дорослі доньки, вони вже самі мають дітей.
Старшій, Ользі, 40 років. У неї чоловік, дві доньки. І все, начебто, у них добре. В свій час я допомогла їм квартиру купити, а далі вони вже самі стараються.
У молодшої доньки справи дещо гірші. Ірині 38 років, вона розлучена, і сама виховує сина, онуку 17 років.
З роботою їй теж не щастить, вона ніде не працює, весь цей час живе за ті гроші, які я висилаю з Італії.
Житла свого у Ірини теж немає, вона після розлучення до мене в будинок повернулася.
Я її прийняла, бо це ж моя дитина. Сподівалася, що вона влаштується на роботу, і її справи підуть вгору.
Та цього не сталося. Ірина звикла жити за мій рахунок. Тому вона дуже засмутилася, коли почула, що я більше на заробітки не їздитиму.
Справа в тому, що вже 2 роки у мене стосунки з одним чоловіком. Але такі стосунки на відстані Василя не влаштовують. Він на 2 роки старший за мене, і наполягає, що ми вже не юні, треба встигнути пожити для себе.
І справді, я на своє майбутнє заробила – будинок маю, все в будинку маю, на життя заробила. То чому б не пожити?
Я Василю згоду дала, вирішила, що ми зійдемося. Ірину я не виганяю, місця в будинку нам усім вистачить.
Але Ірина дуже незадоволена.
– А за що ми тепер житимемо? – питає вона.
Онук почув це, і відповів:
– Бабуся тепер вдома поживе, а ти можеш їхати в Італію, на її місце.
А що, непогана ідея! Хоче донька грошей – нехай заробляє. А я трохи для себе поживу!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
