Своїх трьох дітей я завжди вважала опорою і найкращою підтримкою, заради них я трималася у найважчі часи. Життя підкидало мені різні сюрпризи, простим його не назвеш, але діти завжди тримали мене на плаву.
Мій чоловік мені зраджував, я довго терпіла, але ми в підсумку розійшлися. Дітей я виховувала практично сама, бо після розлучення чоловік вирішив, що аліментів з нього досить.
Я прагнула виховати їх гідними людьми, щоб вони і один одному допомагали, і щоб мені завжди було до кого звернутися. А коли мене не стане, то вони будуть один в одного і завжди допоможуть один одному. Одним словом, дітьми я дуже пишалася і дякувала Богу, що вони у мене є.
В дитинстві все було добре – два сини і дочка, росли дуже доброзичливими, милими, вихованими. А як вони любили один одного, завжди стояли горою один за одного.
Я натішитися не могла, коли дивилася, як вони між собою дружно живуть. Пам’ятаю, інші жінки тільки питали, як це мої діти так легко мову знаходять один з одним. Заздрили навіть.
Але так було тільки в дитинстві, і коли діти виросли, все змінилося, і далеко не в кращу сторону. Мені 60 років, і я хотіла б бачити те, про що мріяла стільки років – любов між дітьми, та цього, на жаль, немає.
Зараз їм усім за 30, у всіх свої сім’ї, і живуть вони далеко не дружно. Між собою один з одним вони майже не спілкуються, а зустрічаються лише в мене вдома на свята.
І то прийдуть, мовчать за столом, наче чужі. Я спеціально їх всіх кличу до себе, щоб вони спілкувалися, але вони встають з-за столу і знову кожен повертається в свій світ.
От днями був мій день народження, я запросила трьох своїх дітей з сім’ями до себе, накрила стіл. Весь час вони мовчали, я намагалася щось їх розпитувати, а через годину вони встали і почали збиратися додому.
Я не можу зрозуміти, чому все так відбувається, я не бачу причини. Я вже їх прямо питала, що сталося, яка кішка між ними пробігла, але вони не можуть дати мені зрозумілої відповіді. Я вже починаю думати, може це я винна.
Але, з іншої сторони, в чому моя вина? Любила я усіх однаково, всім однаково допомогла в житті чим могла. Всі діти живуть окремо, я їм допомагала купувати житло, а свій будинок в майбутньому збираюся записати їм трьом в рівних частках. Так що спадщина не могла стати причиною.
Тому я не можу зрозуміти, чому раптом мої діти, які завжди були дружніми між собою, стали зовсім чужими. Ну як так могло статися? Може, просто вони мені чогось не розповідають.
Що мені робити в такій ситуації? Чи можна їх якось гуртувати знову? У мене душа болить, коли я бачу, як вони один до одного зараз ставляться.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна