fbpx
Життєві історії
Мені 58 років, я вирішила виходити заміж, а діти не сприйняли мій вибір. У мене є двоє дорослих синів. У обох вже сім’ї і діти – молодший син з невісткою та онукою живуть зі мною, в нашому приватному будинку, а старший знімає житло. Після одруження я піду жити до Михайла, у нього є свій великий будинок, діти вважають, що саме через цей будинок я погодилася жити з чоловіком, на 20 років старшим за себе

В моєму житті так склалося, що мені довелося усього досягати самій. Мені 58 років, розлучена я вже майже 30 років, чоловік мене кинув, проживши зі мною 7 років. Я була змушена багато працювати, щоб прогодувати дітей. Про особисте життя ніколи не думала, просто на це не було часу.

Зараз у мене є двоє дорослих синів. У обох вже сім’ї і діти – молодший син з невісткою та онукою живуть зі мною, в нашому приватному будинку, а старший знімає житло. І ось нещодавно трапилася така історія, яка посварила мене з дітьми. Якщо коротко, я вирішила виходити заміж, а діти не сприйняли мій вибір.

Неподалік від нас жила літня пара – Михайло Іванович і Марія Петрівна. Люди вони не бідні, хазяйновиті. Сусіди хороші, допомагаємо один одному, ввечері разом посидіти і поговорити приємно. Вони люди самотні, своїх дітей і онуків немає, так що ми вже стали як одна сім’я.

Рік тому не стало Марії, Михайло ледве пережив цю втрату. Я, як могла, намагалася його підтримати – допомагала по господарству, купувала продукти, лікувала, ходила з ним в поліклініку, готувала йому їсти і навіть попросила сина зробити йому косметичний ремонт. За цей час він мені став як рідний – вже душа не на місці, якщо кілька днів його не бачу.

Та й він до мене прикипів. А місяць тому Михайло запропонував одружитися. Ну я подумала, що ж ми і так практично весь час проводимо разом. А то, що різниця у віці майже двадцять років – це не проблема, чоловік він ще цілком собі бадьорий. Михайло хоче, щоб я стала господинею в його великому будинку.

Я прийняла його пропозицію з кількох причин: і звикла я вже до нього, і не самотня старість буде, як не як, і синові будинок залишу, нехай поживуть трохи самі. Я думала, що сини потішаться за мене, але ні.

Одним словом, мої сини сприйняли цю новину в багнети, вирішили, що я погодилася на шлюб тільки через його будинок і достаток (Михайло, як я уже говорила, людина дуже не бідна). Діти почали мене вмовляти, що я ще цілком собі молода жінка, щоб витрачати своє життя на догляд за літньою людиною.

А мені просто Михайла Івановича по-людськи шкода. Прибере його до рук якась жіночка разом з усім його майном, скільки таких випадків. Тому нехай краще зі мною поруч буде, а там як Господь розпорядиться! Сподіваюсь, що діти мене зрозуміють і приймуть мій вибір.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page