Син прийшов і сказав, що буде одружуватися. Я кажу, зараз ніхто так не робить вже, люди спочатку поживуть трохи притруться, а вже потім в РАЦС йдуть. Але син мене не хоче слухати, це так на нього впливає його наречена, Софія хоче заміж, і все! А ще, дівчина хоче жити окремо.
І це при тому, що у самої ні гроша за душею, приїхала в місто на навчання, вдома у батьків ще двоє молодших дітей – сподіватися їй нема на кого, треба самій влаштовуватися. А мій син попався. Пів року не пройшло, як вони познайомилися, а вже заяву подали, весілля готують, і найголовніше, хочуть виселити моїх квартирантів. У мене є ще одна квартира, я здаю її, а за отримані від оренди гроші живу весь місяць.
Звичайно, що я проти. Я йому кажу – а ти про мене подумав? Мені що тепер робити, на які гроші жити? Пенсії у мене немає і не буде, оскільки рано, та й стажу не вистачає. А син замість того, щоб увійти в моє становище, порадив мені влаштуватися кудись на роботу, хоч касиром, хоч прибиральницею, бо йому дуже потрібна квартира.
Сина я виховувала одна з шести років, з батьком його розлучилася, бо він часто приходив додому нетверезий. Причому, чоловік був цілком успішним бізнесменом, але друзі і посиденьки в кафе для нього були важливішими, ніж сім’я. Я терпіла все досить довго, але врешті-решт не витримала, забрала сина і пішла до матері, подавши на розлучення.
Невдовзі чоловіка не стало. Нам з сином перейшла у власність його квартира. Я привела квартиру в порядок і стала її здавати. З роботи, на яку і влаштувалася тільки після розлучення, відразу пішла і зайнялася дитиною – водила в школу, возила на секції, допомагала з уроками і годувала обідами. Благо, грошей на життя їм вистачало цілком.
Жили втрьох з мамою у двокімнатній квартирі досить дружно і весело. Але коли син був в сьомому класі, мами не стало. З останніх сил я забезпечила синові вступ в університет і дотягнула його до диплома. Кошти на його освіту я витрачала з здачі квартири колишнього чоловіка. На роботу я так і не вийшла.
Можна було б піти, звичайно, підлогу мити, але навіщо? Останнього здоров’я позбутися? На їжу грошей вистачало. Гроші я чесно витрачала в основному на сина і на спільний побут. На себе я особливо не тратила. Зараз з доходів залишилися тільки орендні платежі і я була впевнена, що до старості мені вистачить.
Син виріс, йому вже двадцять сім років, працює, купував щось в будинок і до столу, відремонтував в квартирі кухню, оснастив її хорошою технікою. Про те, що син захоче колись з’їхати я серйозно не думала. Навіщо? Удвох жити веселіше, зручніше і дешевше. Час від часу, звичайно, син зустрічався з якимись дівчатами, але додому не приводив нікого.
А тепер раптом з’явилася ця Софія, і в нашій сім’ї все перевернулося. Все, що вона скаже, то син і робить. Заяву подав у РАЦС, до весілля готується, квартирантів повідомив про те, що їм треба звільнити площу, але ж такі хороші мешканці зараз – спокійні люди, платять завжди вчасно, в квартирі ідеальний порядок.
А найголовніше, що син зовсім не думає про мене. Він прекрасно знає, що здача квартири – це мій єдиний дохід, і що в 54 роки роботу собі я знайти не зможу. Сина не цікавить, як я тепер буду жити.
– Іди, – каже, – працюй, мамо! Тобі всього 54, це не сімдесят і навіть не шістдесят! Знайди собі якусь роботу.
Я йому кажу – веди свою Софію до нас. Будете жити у великій кімнаті, а я в маленькій. Але він і слухати не хоче. Я стільки років займалася ним, виростила, освіту дала, через нього сама ніким не стала, і пенсії не заробила. Зібрався одружуватися і вирішив залишити рідну матір без засобів існування.
Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.
