Мені 48 років, нещодавно мій 26-річний син привів до нас жінку, з якою збирається одружитися.
Все б нічого, але майбутній невістці 45 років, тобто, вона майже моя ровесниця!
Я спочатку не зрозуміла, бо Христина виглядає дуже добре. Я зразу здогадалася, що вона трохи старша за мого Андрія, але я не думала, що настільки!
Андрій у нас з чоловіком – єдиний син. Ми – люди не бідні, і нічого сину не шкодували.
Він закінчив престижний столичний університет, але повернувся додому, бо тут чоловік влаштував його на дуже гарну високооплачувану роботу.
Ми сину машину з салону купили, квартирою забезпечили. Він і сам з часом заробив би на це все, але приємніше мати такий старт.
Отож, ми з чоловіком вважали, що син уже усім забезпечений, і залишилося лише знайти гарну партію і одружитися.
Зізнаюся, я інколи уявляла, якою красунею буде моя невістка, коли бачила красивих дівчат, що ходять по вулиці.
А тут таке – невістка майже моя ровесниця.
– Де дам свого благословення, – кажу сину.
А він мені:
– Ну і не треба! Я вже дорослий, і сам можу приймати важливі рішення!
– Якщо так, то ні квартири, ні машини ти не отримаєш!
– А мені і не треба! – сказав Андрій, як відрізав, поставив ключі на тумбочку і пішов.
Відтоді син з нами не спілкується, з’їхав з своєю нареченою на орендовану квартиру. Сказав, що батьків у нього немає.
Не бере від нас слухавку, не хоче про нас знати і чути.
Я просто не знаю, що робити?
Мені моя сестра рідна каже, щоб я ні в якому випадку не втрачала зв’язок з сином.
– Не бере слухавку? А ти телефонуй, поки не візьме! – радить мені вона. – Хто зна, як у них там ще все складеться! Може, з часом Андрій сам побачить, що ця дівчина йому не пара. А якщо і ні – то теж не роби з цього проблему. Не вони перші такі, люди з такою різницею роками живуть у шлюбі, і щасливі!
Ага, сестрі добре говорити, це ж не її син. Вона б своїй дитині такого щастя не побажала!
От що тепер робити, шукати способів спілкування з сином, чи залишити його в спокої – нехай живе, як сам знає?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
