Мені 44 роки і зараз у мене є нагода вийти заміж – один чоловік зробив мені пропозицію. Остап хороший, але я йому відмовила. Багато заміжніх подруг мене не розуміють, кажуть, що я помилку роблю, вони вважають, що старість краще вдвох зустрічати. Та за своє життя я прийшла до протилежної думки – заміж я більше не хочу

Мені 44 роки і зараз у мене є нагода вийти заміж – один чоловік зробив мені пропозицію. Остап хороший, але я йому відмовила.

Багато заміжніх подруг мене не розуміють, кажуть, що я помилку роблю, вони вважають, що старість краще вдвох зустрічати.

Та за своє життя я прийшла до протилежної думки – заміж я більше не хочу.

Я вийшла заміж у 26 років. Народила доньку. Жили ми з чоловіком непогано, але потім чоловік почав затримуватися на роботі, а на мої запитання – де він був, він лише відворкувався. І шукав причин, щоб зі мною посваритися.

То йому не подобалося, що я відпочиваю багато, то я не так готую, не смачно. Коли я вийшла на роботу, він заявив, що я мало заробляю.

Всі претензії він зводив до того, що його мама все встигає: і по дому, і на дачу, і на роботу. І в неї завжди чистота, порядок та смачна їжа.

Я не скажу, щоб сильно лінувалася. Ні, все роблю в міру сил. Просто, коли повертаєшся з роботи дуже втомлена, продуктивність вже не та, і нічого робити не хочеться.

Пробувала пояснити чоловікові, що я не робот, а жива людина, якій властиво втомлюватися. І взагалі, було б непогано, якби він мені допомагав хоч трохи.

Через це ми посварилися. Чоловік заявив, що якщо я не хочу вести домашнє господарство, тоді в сімейний бюджет ми маємо вкладатися порівну.

Зрозуміло, що це ні до чого доброго не привело. Непорозуміння між нами лише наростало.

Зрештою я вирішила, що настав час щось змінити. Якщо вже свекруха така ідеальна жінка, то нехай він з нею і живе. З мене досить цих порівнянь не в мою користь!

Ми розлучилися, чоловік пішов до своєї ідеальної мами, а я залишилася сама. Доньку я виростила, і до людей довела. Тепер вже нехай сама. А я живу для себе.

Зараз я розумію, що вчинила абсолютно правильно, повернувши чоловіка його матері. Хай няньчиться.

Я абсолютно не шкодую, що колись прийняла рішення розлучитися. У мене своя однокімнатна квартира, доросла донька, улюблена робота. Що ще потрібно для щастя? Так, я не заганяю себе. Є настрій – прибрала, ні – лежу на дивані. Та сама історія з готуванням: хочу готую, не хочу – роблю канапку.

Заміж я не збираюся, хоча і визнаю, що Остап хороший кандидат, мрія будь-якої жінки.

Моя найкраща подруга просить мене подумати добре, не втрачати такий шанс. Вона мене переконує в тому, що потім я дуже пошкодую.

А я не готова міняти своє вільне життя на заміжжя. Не хочу, і все!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page