fbpx
Життєві історії
Мені 39 років, Олі 37. Ми не знаємо, як наважитися залишити колишні сім’ї, в яких є діти, але давно нема почуттів, і почати нове життя разом. Загалом, ми обоє вагаємося, хоча і любимо один одного – чи варто починати все спочатку

Мені 39 років. Я одружений і у мене двоє дітей. Батько я хороший, я люблю своїх дітей, все для них роблю, і вони люблять мене. А ось чоловік я вже давно ніякий. Крім дружини, у мене є інша жінка, Оля, наші стосунки тривають вже 3,5 роки.

У Олі така ж ситуація, що і у мене. Колись улюблений чоловік її зрадив. А потім були спроби зберегти сім’ю і, так само як і з моєю дружиною, триває потік брехні і обману.

Почалося все, як я вже і сказав, з зради дружини. Ми разом були шістнадцять років. Було все, і любов і розуміння, але, мабуть, натура в неї така вітряна. Загалом, розлучатися не стали, хоча першою моєю думкою після зради дружини, і була думка про розлучення. Ми продовжуємо жити разом, але як би хто і що не говорив, а після зради сім’ї вже немає. Ні, звичайно, для дітей ми все так же любляча сім’я, а ось один для одного – абсолютно чужі люди.

Одного разу мені довелося виїхати у відрядження перед самим Новим роком. У відрядженні я і зустрів її, подругу моєї сестри. Так Оля з’явилася у моєму житті. Спочатку це була просто дружба і спілкування двох самотніх втомлених людей, а потім це все поступово переросло в щось більше.

Відтоді так і живемо, любимо один одного і терпимо із багатьох причин, своїх навіть не знаю, як їх і назвати вже, своїх половинок. На момент нашої зустрічі і я, і Оля були зрадженими.

Моя дружина зраджувала мені і була впевнена, що я про це ніколи знати не буду. Але вона помилилася. Спочатку про їхній роман дізналася дружина того чоловіка і подала на розлучення, після чого поїхала, забравши дитину.

А він, як виявилося, розлучатися не збирався, тому звинуватив у всьому мою дружину і виставив її крайньою. Я достеменно знаю, що стосунків у них зараз немає. Але і в нас теж вже навіть мови не може бути про якісь стосунки. Я не вважаю її своєю дружиною, живемо заради дітей. В одній квартирі, але як абсолютно чужі люди.

У Олі та ж історія, але під своїм соусом. У її чоловіка був роман на стороні, після чого сім’ї, як такої, у них теж немає. Йому 42 роки, він директор якоїсь фірми, а вона – його молода секретарка. Закрутилися стосунки, і в кінцевому підсумку все стало відомо Олі. Але вони, як і ми з дружиною, вирішили не розлучатися, а так само зберегли сім’ю заради дітей.

І ми так би і жили в своїх напівзруйнованих родинах, якби не зустріли один одного. Мені 39 років, Олі 37. Я справді закохався в цю жінку, але що робити, я не знаю. Як наважитися залишити колишні сім’ї, в яких є діти, але давно нема почуттів, і почати нове життя.

Загалом, ми обоє вагаємося, хоча і любимо один одного. Чи варто починати все спочатку? Цікава думка тих, в кого теж була така ситуація в житті.

Фото ілюстративне – kiozk.

facebook