Я живу за кордоном, і склалася така ситуація, що саме тут я зрозуміла, що більше не хочу жити з своїм чоловіком, який залишився в Україні.
У шлюбі ми вже 13 років, виховуємо разом 12-річну дочку.
Але останні роки ми з чоловіком обоє почали розуміти, що стали чужими один одному. У нас практично не було спільних тем для розмов. Бували часи, коли ми по кілька днів не обмовилися і словом, хоча живемо в одній квартирі.
І я, і чоловік весь день проводили на роботі, а ввечері поверталися додому і жили практично як сусіди.
Я часто себе питала, чому ми і досі живемо разом, і відразу давала відповідь – бо у нас спільна квартира, бо у нас спільна дитина, бо всі так живуть, і ще багато таких – бо, бо, бо…
З Олегом ми одружилися ще студентами. Тоді нам здавалося, що ми любили один одного, але ця любов кудись минула, і тепер залишилося лише добре ставлення один до одного.
Так, я дуже ціную і поважаю свого чоловіка, але не більше.
Життя змінилося після 24 лютого, коли ми з дочкою виїхали за кордон.
Живемо ми зараз в Німеччині. І кілька місяців тому я зустріла в Берліні свого давнього знайомого.
Зустріч з Андрієм була випадковою, але вона змінила все моє життя.
Ми почали з ним спілкуватися і я розумію, що маю до нього почуття.
Андрій теж зізнався, що не байдужий до мене і хоче щоб ми були разом.
Він ще досі не був одружений, у Берліні він живе і працює більше 15-ти років, забезпечений, має власне житло.
Не подумайте, що для мене визначальними стали матеріальні цінності, ні.
Просто я відчула, що це рідна мені людина, до свого чоловіка я такого ніколи не відчувала.
Тепер я маю прийняти рішення – залишитися тут в Німеччині і розлучитися з чоловіком, чи повертатися в Україну, спробувати все забути і жити звичним життям.
Мені 33 роки, я розумію, що надалі з нелюбом жити буде непросто.
Але і боюся розлучення, адже у нас спільна дитина, спільна квартира, машина теж.
Може хто був у подібній ситуації і дасть пораду, бо відчуваю, що рішення, яке я маю зараз прийняти, стане доленосним, і не тільки для мене.
Кого вибрати – себе чи сім’ю?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зараз моїй мамі 59 років, а татові – 63. Вони ще гарно живуть, працюють, все можуть робити. Але мама щодня мені говорить, що я маю доглядати її на старості років, вони з татом покладаються лише на мене. Хоча в них є ще син, але вони не люблять невістку
- Я повернулася в Україну, продала будинок своєї бабусі, і всі гроші віддала свекрусі. Вона не могла повірити, що після всього, що відбулося між нами, я її пробачила, та ще й допомагаю
- Мені останнім часом син скаржиться постійно на свою дружину, просить, щоб я з нею поговорила, адже вона хоче, щоб він більше заробляв, лише гроші в неї на думці. Я дуже в добрих стосунках зі своїми сватами і невістка завжди слухає мене. Та я з Оксаною не буду говорити, бо знаю добре, що всі родина заздрить мені
- Моя подруга Валентина нещодавно з Італії повернулася, 7 років на заробітках там була. Приїжджала дуже рідко додому, бо сеньйора лежача, зате старанно гроші висилала дітям та чоловікові. Приїхала додому не з порожніми руками, везла гостинців італійських багато та 5 тисяч євро. Подвір’я своє ледве впізнала, але не впізнала чоловіка
- В минулу суботу син приїхав і сказав, що йому треба 6 тисяч гривень на нову куртку. У мене були ці гроші, але я собі хотіла взуття на весну купити. Але переконала себе, що синові треба більше, тому я вирішила дати йому ці гроші, за це попросила прибрати біля хати і скопати грядку. Син сказав, що добре, але навіть не рушив з місця. В результаті я я йому сказала, що якщо він не збирається допомагати, то може не приїжджати