Офіційного шлюбу у мене ніколи не було, і я народила сина, що називається «в гріху», але вирішила, що життя свою покладу заради синочка. Ми жили з одним чоловіком, просто йому, напевно, так зручно було: у мене з юності була своя квартира – багатий тато постарався, ось цей хлопець у мене і прижився.
Заміж він мене не кликав. Коли ж народився син, я зрозуміла, що ніхто більше мені не потрібний. Я навіть не помітила, як мій співмешканець став погулювати, а потім я його відправила на всі чотири сторони, навіть на аліменти не подавала.
Поки був живий мій тато, він нас повністю забезпечував. Моя мама говорила, що я погано виховую дитину, все йому дозволяю, а треба бути якомога суворішою. Пробувала – не виходило, адже якщо на його обличчі з’являється хоча б сльозинка, я тут же тану і виконую всі його забаганки.
Коли син вже ходив до школи, не стало мого тата, довелося розраховувати тільки на себе, я пішла працювати. На той час я освоїла комп’ютер і працювала з паперами: якщо все зроблю швидко за день, мені дозволяли раніше піти. Я відразу бігла через магазин за смачненьким для синочка.
Армія сина була для мене важким випробуванням. Мені довелося домовлятися, щоб син служив недалеко від дому. Ясна річ, що кожні вихідні я мчала до нього з повними сумками смачненького, мене навіть лаяли за це – мовляв, товариші по службі напевно дражнять мого хлопчика, за те, що він «мамин синочок».
Коли син повернувся з армії, знайшов собі дівчину. Я раділа його успіхам в особистому житті, але внутрішній голос мені підказував, що нічого хорошого від цього союзу чекати не варто. Коли син вирішив одружитися, він сказав, що весілля буде за сценарієм нареченої, а йому треба багато заробити для того, щоб все здійснити. Ми з мамою пошкодували нашого нареченого і дали йому велику накопичену нами суму – все пішло на капризи невістки.
Молодих я пустила жити в свою квартиру, точніше – просто пішла до мами. Буквально через кілька днів почалося переобладнання моєї квартири, де вже мені не було місця: одна кімната – їх спальня, а інша – вітальня з широким столом посередині. Навіть диванчик там не розкладний, на ньому не поспати.
Невістці не подобалося, коли я приходжу – мені весь час хотілося пригорнутися до сина, а її дратували ці «телячі ніжності». Потім я почала помічати, що невістка ігнорує все – мої поради, мої розмови, вона навіть не посміхнеться на мої жарти. Скривиться і відвернеться. Мене і маму перестали кликати на свята, тому що у них виключно молодіжна компанія.
Коли народилася внучка, то нас з мамою взагалі не хотіли бачити. Коли я образилася і посміла зробити невістці зауваження з цього приводу, вона влаштувала моєму синові сцену з плачем.
Рік тому не стало моєї мами, і я залишилася зовсім одна, ставлення невістки до мене не змінилося. Син потайки ходить до мене в гості і благає нікому про це не розповідати, а то підуть чутки і вони дійдуть до його дружини! Став зовсім худий. Ну де я промахнулася, що я упустила в його вихованні? Я ж була впевнена, що все роблю правильно і в результаті отримаю найтурботливішого сина. А вийшло ось як.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.