fbpx

Мати нерухомість в столиці було нашою мрією, і через майже десять років ми змогли її здійснити – купили двокімнатну квартиру. І після цього ми зрозуміли, як багато родичів у нас є

Ми з чоловіком з різних регіонів країни, але зустрілися в столиці, де обоє навчалися. Зараз ми працюємо і нещодавно змогли придбати собі квартиру. Мати нерухомість в столиці було нашою мрією, і через майже десять років ми змогли її здійснити – купили двокімнатну квартиру.

Після того, як ми придбали квартиру, ми зрозуміли, як багато родичів у нас є. Про існування багатьох з них ми навіть не здогадувалися. Коли ми з батьками жили в обласному центрі, у мене були лише дві бабусі, дідусь і дядько з його сім’єю. Кілька разів до нас приїжджали якісь далекі родичі з боку однієї бабусі з інших областей. І все. Ніяких інших двоюрідних, троюрідних і інших дядь, тіток, сестер, братів я не пам’ятаю.

І ось ми живемо в столиці. І тут з’ясувалося, що у нас ну дуже багато родичів, а у кожного родича ще свої родичі. І всі вони сильно хочуть приїхати до славного міста-столиці, у кожного є на це свої причини. І зупинятися всі вони бажали у нас, в нашій квартирі.

І почалося. Перший рік нашого проживання в столиці у нас нові гості були мало не щотижня. Раз на місяць точно якісь чергові родичі прибували. І не на кілька днів, а на тиждень. Ми навіть розкладачки не прибирали, щоб зайвий раз не розкладати, тому що знали: ці поїдуть – інші приїдуть.

Приїжджали якісь двоюрідні дідусі, зовиці троюрідних сестер, дружини братів бабусь і інші люди, яких ми раніше не то що в очі не бачили, а взагалі про їхнє існування не знали. І при цьому вони не просто приходили поспати, їх треба було годувати. За фактом наша квартира стала таким собі безкоштовним готелем для всіх наших близьких і далеких родичів.

Була ще племінниця чоловіка від троюрідної тітки, яка жила у нас кілька місяців, тому що вона приїхала поступати, але жити їй було ніде, тому «можна я поки поживу у вас?». А як відмовити родичам?

Спокійно у власній квартирі знаходитися було неможливо. Тому ми з чоловіком вирішили, що більше ніяких гостей ми приймати вдома не будемо. В цей самий момент ми стали поганими для всіх наших родичів. Мама телефонувала, просила одуматися, бо їй з цими родичами жити в регіоні. Але ми не збираємося змінювати свого рішення.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page