– Матвію, мама знову пише про цей обов’язок, – голос Уляни був сумним від хвилювання, коли вона показала повідомлення від мами чоловікові.
– Що сталося, люба? – Матвій відірвав погляд від телефону та уважно подивився на свою дружину.
– Знову ці комунальні платежі. Мама просто дуже хвилюється, що відключать світло та воду. У неї зовсім немає грошей, а борг уже такий великий, – нарікала дружина.
Матвій зітхнув, розуміючи, що ситуація серйозна. Він знав, як важко доводиться тещі, особливо після того, як нещодавно не стало годувальника її сім’ї.
Сім’ї подружжя жили в одному селі. Тільки якщо батьки Матвія могли похвалитися безбідним існуванням, то мати самої Уляни ледве зводила кінці з кінцями, на жаль.
– Скільки їй зараз потрібно? – спитав чоловік, намагаючись залишатися спокійним і неупередженим.
– Сім тисяч гривень вистачить, думаю, – тихо відповіла дружина, сором’язливо опустивши очі.
– Добре, давай переведемо їй ці гроші, щоб у неї не було проблем, – погодився Матвій, підводячись з-за столу. – Тільки грошей на карті немає. Вона ж може почекати до завтра?
– Так, – кивнула йому у відповідь дружина.
Наступного дня подружжя вирушило до банкомату і зробило переказ матері дружини Катерині Пилипівні.
Уляна відчувала велике полегшення, знаючи, що тепер мати зможе спокійно дихати.
Однак вона навіть не підозрювала про те, які наслідки спричинить цей вчинок їх з чоловіком.
А в неділю, за тиждень, ближче до вечора, Уляна підійшла до вікна і помітила знайомий автомобіль.
– Матвію, твої батьки в гості до нас приїхали? – Здивовано промовила дружина.
– Чого ти так вирішила? – спитав чоловік, якому було важко встати з дивана.
– З того, що я бачу, як вони обидва вийшли з машини та попрямувала до нашого під’їзду, – здивовано сказала Уляна.
Після цих слів Матвій підхопився з місця та підбіг до дружини, що стояла біля вікна.
Ні матері, ні батька свого він вже не побачив, зате дуже добре впізнав їхній автомобіль.
Через кілька хвилин у двері голосно постукали.
Матвій відразу відчинив двері і впустив своїх батьків у квартиру.
Людмила Андріївна зайшла першою. По ній чудово було видно, що вона дуже схвильована.
– Як ти тільки міг так з нами вчинити? – голосно сказала жінка, ледве переступивши поріг. – Ми теж потребуємо твоєї допомоги! А ти віддаєш гроші якійсь чужій жінці для тебе, коли рідна мати теж зараз нелегко живе!
– Мамо, ти про що? – Матвій розгублено почухав потилицю.
– Я говорю про свою сваху! – гнівно сказала Людмила Андріївна. – Не робіть з мене дитину малу, яка нічого не розуміє! Я в курсі всього того, що ви закрили борг із комунальних платежів її матері!
– Загалом ви зараз говорите про мою матір! Їй справді потрібна була допомога, – спробувала пояснити все спокійно Уляна, яка визирнула до коридору зі сковородою в руках.
– І нам потрібна теж! Чим ми гірші з батьком? – продовжила Людмила Андріївна, переходячи на підвищені тони. – Ти що думаєш, що ми з твоїм батьком живемо як королі? Дай нам також сім тисяч гривень! – Додала вона і простягла руку.
Матвій спробував втрутитися у сварку, але напруга у повітрі вже досягла межі.
Чоловік рішуче встав між матір’ю і дружиною, намагаючись пом’якшити розпал пристрастей.
– Мамо, будь ласка, заспокойся, – сказав він, намагаючись говорити спокійно. – Ми розуміємо твої почуття, але Уляна допомогла своїй матері, бо та справді опинилася у складній життєвій ситуації. Ми пам’ятаємо завжди про вас з татом, але зараз у нас немає можливості допомогти всім. У вас також є борги?
Людмила Андріївна була неспокійною зовсім, її обличчя було червоне від гніву.
Потім вона подивилася на сина, потім – на невістку, і, здається, трохи охолола.
Весь цей час батько Матвія стояв з незворушним виглядом біля стіни і, здавалося, взагалі не хотів ні в чому брати участь.
– Ну гаразд, – пробурчала Людмила Андріївна та повільно опустилася на пуф у передпокої. – Тільки запам’ятайте: я вам теж не чужа. І якщо ви вирішили допомагати одній матері, то про другу теж не можна забувати!
Уляна мовчки кивнула і пішла готувати вечерю. Вона ніяк не думала, що про допомогу матері дізнається все село.
Здивований Матвій підійшов до своєї матері і нерішуче взяв її за руку.
– Мамо, як у нас з’являться вільні кошти, ми обов’язково дамо і тобі сім тисяч гривень, – бажаючи заспокоїти матір, пообіцяв чоловік.
Людмила Андріївна схвильовано зітхнула і, здавалося, трохи розслабилася.
Вона знала, що син завжди був справедливим, і сподівалася, що він дотримається свого слова.
Проте минув тиждень, інший, а Матвій за цей час не перерахував жінці жодної копійки.
Мати дуже спантеличилася цим і поїхала знову в місто до сина і невістки.
Зайшовши до квартири власного сина, жінка з невдоволенням відзначила подумки, що сваха її вже тут.
– Ой, мамо, як добре, що ви приїхали! – радісно промовив Матвій. – А ми якраз хотіли дзвонити тобі!
– Навіщо? – глухо запитала Людмила Андріївна.
– Ми тут щось вирішили. Може, варто подумати про те, щоб організувати загальний фонд допомоги? – запропонувала Уляна. – Щомісяця всі ми могли б вносити певну суму на конкретний рахунок, з якого гроші бралися б, якби у когось виникала потреба, наприклад, ось як було у моєї мами, – додала вона і кивнула у бік свахи Людмили Андріївни.
Свекруха виміряла дивним поглядом матір Уляни, яка вже встигла здобути сім тисяч гривень від дітей зовсім нещодавно.
– І що буде робити ваш цей фонд? Коли це він почне діяти? – з якоюсь недовірою поцікавилася жінка.
– Із сьогоднішнього і почне діяти, – відповів Матвій. – Можна вже робити свій внесок, по можливості, звісно.
– Тобто, сім тисяч гривень, як свасі моїй, мені вже не побачити? – Людмила Андріївна з образою мовила до дітей. – Нема чого нам вкладати спершу гроші, поки сваха не покладе туди сім тисяч гривень.
Після цих слів мати Матвія розхвилювалася.
– Мені поки немає що туди покласти, я думала, що ті гроші дітям віддавати не потрібно, я ж не справлюся просто з цим. Мені дуже важко було, інакше б я про допомогу не просила, – ледь чутно відповіла жінка.
Людмила Андріївна пирхнула і, не приховуючи розчарування, сіла на краю дивана на кухні.
– Ось так завжди! Одні розмови, а толку ніякого! – обурено сказала вона. – Одну матір виручили, а другу просто кидаєте напризволяще. А тепер ще й фонд вигадали якийсь, куди я маю сама гроші вкладати! А хто стежитиме за цими грошима? Хто гарантує, що вони підуть туди, куди потрібно, а не знову свасі усі?
– Гаразд, я піду звідси, – сказала Людмила Андріївна, повертаючись до дверей. -Тільки знайте: більше я не проситиму про допомогу. Якщо ви такі щедрі до інших, нехай інші й допомагають!
Вона одягнулася і швидко вийшла з квартири, грюкнувши дверима та залишивши всіх у незручному мовчанні.
Слідом за нею вирушив і її чоловік.
Матвій і Уляна переглянулися між собою, розуміючи, що ситуація вже геть ускладнюється.
Тепер діти не знають що робити, адже матір Матвія дуже образилася на них і спілкуватися відмовляється геть.
Але хіба можна просити гроші у матері Уляни назад, яка ледве кінці з кінцями зводить?
Що потрібно зробити дітям, щоб дві свахи помирилися і в родині був мир?
Фото ілюстративне.
