Нашій мамі зараз вже 72 роки, вона старенька. Постало питання, хто ж її буде доглядати. Моя рідна сестра сказала, що не зможу взяти маму до себе, бо доглядає свекруху, яка вже 5 років з ними живе, Олена її забрала з села.
Я розумію Олену, адже доглядати двох людей одночасно дуже важко.
Свого часу, коли не стало тата, мама залишилася жити одна в трикімнатній квартирі. Я тоді жила з чоловіком в його двокімнатній квартирі. Олена з чоловіком орендували собі житло.
Тоді моя сестра вмовила маму розміняти свою трикімнатну квартиру на дві однокімнатні. Одну сестра попросила мамі віддати їй, а іншу, в якій житиме мама, згодом отримаю я.
Я погодилася, адже розуміла, що сестрі потрібно десь жити і мати своє житло, адже вона чекала дитину. А у мене було житло, тому я вирішила погодитися.
Потім сестра з чоловіком взяла кредит і купила собі більшу квартиру.
А коли мама постаріла, то моя донька, на той час, вже вийшла заміж. Тому ми вирішили, що маму заберемо до себе в одну кімнату, а наша донька зі своїм чоловіком житиме в квартирі своєї бабусі.
Ми все забрали з маминої квартирі, що їй було необхідне і вміщалося в кімнату. Мама стала просити, щоб ми і її книги забрали. Але їх там дуже багато, ціла шафа. Я пояснювала мамі, що книги ніхто зараз не читає і мама вже й сама їх не читатиме, у нас немає де їх поскладати. Мама наче погодилася, але сестра була проти.
Олена сказала, що мама теж має право вирішувати, адже віддала мені свою квартиру. І Олена стала говорити, мовляв, мамо, я б забрала б до себе і тебе, і усі речі, які тобі дорогі, але у мене немає місця. Мама тепер говорить, що Олена хороша донька, а я – невдячна.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
