– Мамо, знову котлети, вони ж вчора були, – невдоволено бурчав старший син, який щойно прокинувся і вже відразу захотів їсти, тому попрямував на кухню, де з самого ранку крутилася Марина.
– Вчора були відбивні, а сьогодні котлети, – уточнила, ніби виправдовуючись, Марина.
Син сів і знехотя почав їсти. На годиннику була 12 година дня, Марина для своїх хлопців, які любили спати до обіду, завжди готувала такий собі проміжний сніданок-обід.
Хлопці її дуже любили поїсти, особливо щось смачненьке, і завжди мало бути свіже, тому щодня перед жінкою виникало одне і теж питання – що готувати, що їм вгодити?
Молодший син теж прокинувся, сів за стіл, але без претензій почав їсти. Потім обоє встали з-за столу, і навіть не подякувавши, пішли назад у свої кімнати.
Прикро стало Марині, адже сини уже доволі дорослі, старшому 22 роки, молодшому 20, а вони обоє мало того, що ніде не працюють, так ще й навіть не дякують їй за її старання.
– Ти сама їх так навчила, тож тепер нарікай на себе, – картав дружину Сергій. Але і він сам показував синам не найкращий приклад, бо жодного разу не приніс навіть продуктів з магазину, все це входило в обов’язки дружини.
Марина помила посуд, і її раптом дуже сильно розболілася голова, вона прилягла на хвилинку, і в цей час чоловік з роботи прийшов на обід.
“Накривай швидко на стіл, у мене небагато часу”, – гукнув з порогу.
А коли Марина поставила перед ним котлети з макаронами, він як і старший син, став обурюватися, що дружина могла б і змінити дещо меню.
Найприкріше було те, що останнім часом Марина купувала продукти за свої гроші, і щовечора в магазині вона лишала не менше ніж 500 гривень, бо чоловік втратив роботу і перебивався тимчасовими підзаробітками, та й навіть той мізер, який він заробляв, він витрачав на власні потреби.
Коли нарешті чоловік пішов, Марину так склонило на сон, що вона заснула прямо на дивані. І сниться їй її бабуся, яка просить її нарешті про себе подумати.
Бабуся погладила Марину по голові як в дитинстві, і зникла як марево. Марина прокинулася, голова ще більше розболілася, а її хлопці уже ходили по кухні і грюкали каструлями, питаючи маму, що буде сьогодні на вечерю.
Марина вийшла з дому, щоб пройтися, а синам сказала, що йде в магазин. Через годину у невеликій сумочці Марини телефон просто розривався від дзвінків, вона витягла його і вимкнула, брати слухавку ні від кого у неї не було бажання.
Сьогодні Марина зрозуміла, що проживає своє життя даремно, прислуговуючи своєму чоловікові і синам, які зовсім того не цінують.
Вона собі на манікюр шкодує грошей, бо за них можна купити 2 кілограми м’яса. Обновки вона також не носить, і все ж з тієї причини – себе вона звикла ставити на останнє місце, головне, щоб синам і чоловікові було добре і комфортно.
Вона йшла попри вітрину і побачила вивіску салону краси. Вперше за багато років вона зайшла, щоб глянути, як там і що. Але потім їй захотілося і манікюр, і нову зачіску – вийшла звідти через три години, і сама себе не впізнала.
Коли прийшла додому, то замість компліментів почула картання – де вона була, і чому залишила їх без вечері.
А зранку Марина пішла на роботу, і залишила на столі хліб, а в холодильнику масло і ковбасу – хто захоче, той зробить собі бутерброди. А вона вирішила, що зайву годинку, яку вона зазвичай витрачала на смаження котлет, вона витратить на свій сон, щоб повною сил піти на роботу.
Тепер вона думатиме в першу чергу про себе. В їхній сім’ї давно треба було щось змінювати, і Марина це розуміла, просто не могла наважитися це зробити.
А тепер її терпець увірвався, вона вирішила, що їй відпочинок потрібен, тому вона взяла путівку в санаторій. Для себе одної. Про що вже попередила і синів, і чоловіка – нехай тепер думають, як і що вони будуть їсти ці два тижні, поки її не буде.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
